Рецензии на книги — Александр Довженко — стр. 3

«Гілля калин похилилося. Мама, кому ж ми молилися? Скільки іще забере вона Твоїх дітей, не твоя війна?» Океан Ельзи

Пишу о двух книгах одновременно, потому что обе они о войне и об Украине. Обе книги читать было не просто тяжело и больно — невыносимо. Пропускаешь через себя все, описанное авторами. У Довженка — чудовищные смерти и издевательства над ни в чем неповинными людьми, у Жадана — страх, …

Читается эта вещь довольно-таки сложно. Очень рваное повествование, действующие лица и декорации то и дело меняются, реплики рубленые, короткие - в принципе, Довженко сразу предупреждает в предисловии, что это наполовину повесть, наполовину киносценарий. Но сказать я хотел не об этом. А о том, что, читая эту повесть сразу после "Чорного ворона" Шкляра, в глаза бросаются схожая черта обеих книг, …

Прочитал книгу из-за ЗНО. Скучная, унылая киноповесть!

В ті часи, коли ще люди були щасливими, зими холодними, літа з голодними комарами, а леви ходили по степах-була і Десна зачарованою. А на її березі жив хлопчик Сашко, якому ось тільки виповнилося 5 років. І всі добрі та погані чари він бачив на власні очі, і проніс їх через все своє життя.

Ще й коли ледь вступив в права 1900 рік, прості люди не знали про електрику, але їхні вечори були сповнені …

Дуже хороший твірю Спочатку думала, що мені зовсім не сподобається, але після декількох сторінок я зрозуміла, що це шедевр української літератури. Читаючи цю книгу захоплюєшся народом, жінками, чоловіками, які пережили це. Вони були наскільки сильні духом, які ми вже ніколи не будемо. Не можу навіть уявити, як вони могли це витримати і боротися за свою Батьківщину. Довженко свої словом …

Теплі спогади з дитинства видатного режисера. Навіть поринаєш у атмосферу своїх перших років життя.

Стиль написання твору мені не сподобався. Оці уривки подій не зовсім добре пов'язані між собою. Деколи автор забігає на багато років вперед, а для чого? Воно лише плутає читача! Відчувається також, що чогось не хватає... Можливо, це наявність цілісного сюжету, а то не розумієш, що хотів автор цим сказати. А кінець!? Він обірваний! Чесно кажучи, так хотілось його скіпнути під час читання, але …

Зачарований опис природи, людей і дитячого відчуття дійсності навкруги. Я бачив такі місця і подібних персонажів, про які пише автор. Ці спогади переносять тебе в далекий світ дитинства.

Александр Довженко очень красочно описывает читателю годы второй мировой, страдания простых людей, угодивших в безжалостную машину войны, с отсутствием интереса перемалывающую честь, достоинство, отвагу, родных и близких героев. Если сначала еще непривычны стиль автора, некоторые поступки героев, то потом щелкает и ты включаешься. И ты понимаешь. Я глубоко восхищен стилем автора, мне дико …

Читая эту книгу, невольно но предашься своим воспоминаниям о детстве, таким же тёплым, как и у Александра Довженко. Вспомнишь ворчливого , но доброго деда, бабушку, которая, когда ты добаловался и набил себе колени ругается больше от беспокойства. Вспомнишь маму, которую почти не видел, так как она работала для того, чтобы ты жил нормально и видел то, что видят другие дети. Наверное за ценность …

Я могу сотни раз повторять, как я люблю украинскую литературу, нашу, родную, метафоры, эпитеты, сравнение, вообще все-все звучит так прекрасно и так завораживающие, это никогда не сравниться с русским языком, как бы грубо это не звучало, но если перевести украинскую классику на русский язык, то все будет выглядеть немного пошло, не красиво, не так сильно с точки зрения литературы. Короче, я …