Ари Турунен — книжные серии

Це захоплююча подорож сторінками історії дев’яти великих міст світу, починаючи від VII ст. до н. е. і закінчуючи сучасною добою. Мілет і Александрія, Паталіпутра, Багдад і Ханчжоу, Флоренція, Ісфахан, Амстердам і Сан-Франциско – усіх їх єднало одне: толерантність і відкритість до сприйняття іншості, що уможливили заможне життя та культурний поступ. Історії цих величних міст нагадують про те, що процвітання і творчий розвиток потребують простору вільної думки, сповненого людяністю і взаєморозумінням між різними особистостями, етносами, державами. Терпимість до меншин, думок, критики і нових ідей забезпечує життєздатність і породжує творчий потенціал.

Пихатість – це завжди хибна оцінка. Чи оцінюємо ми інших за зовнішнім виглядом або якоюсь визначальною рисою? Чи цікавить нас лише їхня професія, освіта або соціальний статус? Пихатість – найдаремніше з усіх наших почуттів. Історія свідчить, що зарозумілість зазвичай породжувала війни, катастрофи, ненависть та болючі невдачі. Хоча людина підкорила космос і розшифрувала свої генетичні карти, проте з часів полювання на мамонтів не надто просунулася у взаємодії між людьми: має значення лише те, як щось виглядає, а не те, чим воно є.

Фінський письменник і дослідник Арі Турунен намагається з’ясувати, чому пихата і зневажлива поведінка така звична для нас як впоратись з цим геть негативним проявом.

Чому відьма літає на мітлі, а чорт має роги? Чому заяча лапка приносить удачу, а сім - щасливе число? Як ім’я впливає на долю людини і яким був знак Каїна? Книжка знайомить читача зі строкатим і захопливим світом забобонних звичаїв - звичаїв, які в повсякденному житті ми часто навіть не помічаємо. Ми стукаємо по дереву або плюємо через плече, коли дорогу перебігає чорна кішка, але більше не знаємо, чому так робимо. За допомогою забобонних звичаїв боролися зі страхами, але також прагнули подбати про власне щастя й вдачу, бо людина - єдина тварина, яка свідомо намагається вплинути на власну долю. У семи“щасливих” розділах книжки Арі Турунен зазирає в історію культури забобонів і розкриває деякі дивовижні секрети. Наприклад, сережки спочатку використовували для захисту від злих сил, слово “паніка” має походження від бога Пана, що визивав безконтрольний страх, а схрещення середнього і вказівного пальців для уникнення невдачі спочатку було символом парування. Для широкого кола читачів, зацікавлених аналізувати тенденції та проводити паралелі, щоб зрозуміти перебіг історії загалом.

У книзі здійснено короткий екскурс в історію звичаїв уживання алкоголю й обмірковано значення сп’яніння в різні епохи, описано пов’язані з ним правила і ритуали й проаналізовано, як сп’яніння відбито в європейській культурній традиції.

В «Іліаді» й «Одіссеї» вино згадано понад 1000 разів, у Біблії – 521 раз і часто позитивно. Особливо Ісусові чуда на весільному бенкеті в місті Кана з погляду закону викликають підозру: він перетворював воду на вино без відповідної на те ліцензії.

Все-таки книжка не є нападом проти руху за тверезість. Це лише своєрідна спроба нагадати, що, незважаючи на небезпеки, алкоголь посідає важливе місце в соціальному житті європейської людини. Спиртні напої – мастило для європейських звичаїв. Алкоголь надихає літературу і мистецтво. Недаремно в багатьох релігіях і міфах він був божественним першоелементом.