Рецензии на книги — Валерий Ананьев

Ця книга не про війну. Війна тут відходить на другий план. Ця книга про головного героя, про його шлях і розвиток від самого дитинства. Ця книга пронизана фактами, які пересічному жителю навряд чи відомі навіть зараз на 5 році війни. Ця книга пронизана глибокими і сильними роздумами, думками рівня світової літератури. Ця книга - Книга з великої літери. Ця Книга - жива, бо написана на власному досвіді. Масштабу додає і Особистість самого автора, бо такі тексти не може писати простий солдат хоч яким би простим автор не здавався. Книга після прочитання залишає місце для роздумів і це круто. Однозначно варта уваги, must read!

Бестселлер и сенсация! Книга про войну, АТО и украинскую армию. Оказывается, в Украине только и разговоров, что про Валеру Ананьева - десантника, который сначала стал блогером, а теперь вот писателем и медиаперсоной. Я вспышку проморгала, давно устала следить за новостями с Востока Украины. Книгу купила только потому, что продавец книжного во Львове порекомендовал. ⠀Автор, мне показалось, был с читателем в этой книге честным, так что буду честной и я. Не питала особых надежд. Думала так: "Ну что толкового может написать вояка? Что могут издать в стране, где идет война? Небось пропаганда одна и ура-патриотизм". Оказалось все совсем не так. ⠀Во-первых, прошу прощения за сомнения в таланте - очень круто написано! Смачный репортаж: с хорошими диалогами и деталями, динамичный и образный. И с…

Не скажу, що не начуваний оповідок про армійське життя з перших вуст - маю багато друзів та знайомих, які не з власного бажання пожертвували роками своєї молодості, відбувши термін у радянській та пострадянській (язик не повертається називати її українською) армії. Цікаво тепер було читати, що відчуває юнак, який свідомо (?) вибрав цей шлях, потрапивши у пекельний театр маразму. Та все ж я з нетерпінням чекав сторінок сучасної української історії, де на сцену цього театру вийшла війна з Російською Федерацією. Я усвідомлював, що на них (сторінках) не буде гір ворожих трупів, яскравих звитяг під блакитно-жовтим прапором - усе має бути буденніше і... страшніше??? І ось, ті очікувані сторінки. Автор має змогу порівняти своє сприйняття війни з прочитаними про війну книгами - і бачить брехню.…

Було багато книг, які написали наші військові, з деяких причин я не могла купити всі, але дуже хотіла почитати, що відбувалось на фронті, побачила інтерв'ю з Валерієм, мені він здався таким щирим. Я купила "Сліди на дорозі", цю книгу прочитати залпом не можливо, бо це сьогодення, це так боляче, я читала її довго, переживаючи кожну подію. Книга написана чудово. Валерій без емоційних виплесків, стримано розповідає про нашу армію, хлопців, які вистрибнули із мирного життя прямо в пекло, про паскудників і мерзотників, яких мені здавалося я б розстріляла власноруч. На мою думку, автору вдалося донести правду, він цільна, самодостатня особистість, можливо ми побачимо інші його книги. Мені би хотілося.

Прочитала, як глибоко вдихнула. Ось тільки затримати дихання не хочеться. Від прочитаного вам захочеться сміятись, плакати, тяжко вздихати... Під час прочитання постійно доводилось відкладати книгу, бігти до когось і тараторити: ну ти тільки послухай! Ти тільки послухай!
Давно я так не поринала у книгу.
Це сильна Книга з великої літери. Вона повинна бути в шкільній програмі і в кожному українському домі. Тому що перший крок на шляху до успіху - це розуміння глибини дупи, в якій ми опинились. А зрозуміти нам допоможе Валера, який помітив сліди на дорозі до кращого майбутнього... Оплески.

2 роки я відкладала прочитання цієї книги.

Про Валерія Ананьєва я знала давно. Бачила деякі його відео, знала про автобіографічну, видану самостійно, книжку. І хоча я відчувала, що вона мені сподобається, мені не хотілося читати про важке і сумне.

Але почавши читати, вже неможливо зупинитися. Ця невигадана історія чіпляє на рівні, а, може, й сильніше за будь-які вигадані твори-бестселлери відомих світових авторів. Сторінка за сторінкою, я переживала разом з героєм, його відчай, самотність, нерозуміння і образи.

Так, ми живемо своїми емоціями, точніше минулими емоціями. І я не знаю, як правильно – забувати їх і відпускати, чи навпаки, колекціонувати і оберігати. Але в будь-якому разі їх потрібно аналізувати, щоб корегувати свої майбутні вчинки. «Потрібно навчитися сприймати світ з тим…

Перша прочитана книга цього року. Про цю книгу почула в минулому році і зацікавила вона мене саме форматом, йдуть оповіді і до деяких з них додається qr-коди і можно подивитися фото або відео про що йдеться мова. Того назва неймовірно пасує. Для мене це не звичний формат читання і мені сподобалося.

Книжка про хлопця, який хотів стати військовим та про його шлях досягнення цього. З чим стикнувся, що вивчав, про що думав. Книжка-щоденник, яка відкриває тобі про що думають люди під час військових операцій та після. Про якісь дуже абсурдні ситуації, коли тобі смішно, але то зовсім не смішно та про смерть, що читаючи в тебе повні очі сліз, але ти тримаєшся. Багато питань під час читання виникало, а іноді не хотілося знати чого такі ситуації виникли, щоб не розчаровуватися.

Якщо б я читала її до…

«Ця книжка про людей і для людей. Про звичайне, здавалося б, життя», - написав у відгуках Роман Скрипін.

Ці два речення так добре характеризують книгу, що й додати нічого.

Сильна книга про війну, про думки й переживання, про честь та свободу, про любов.

Що мене вразило? Все. Щось більше, щось менше.

Вразили тогочасні реалії. Реалії сучасної України. Я й уявити не могла, що відбувається в армії. Як повільно усе розпадається та пропивається. Вразило, в якому стані українське військо зустріло ворога. Величезна подяка хлопцям, чоловікам, які були там, які відстоювал

Вразила чесніть автора перед собою та перед читачами. Не кожен набереться сміливості на таке.

Написана мовою простою та зрозумілою. А ще для мене, як для філолога, було цікаве використання сленгу у армії. Я навіть процитувала…

Найперше хочеться сказати, що книга написана дійсно гарно, і її хотілося продовжувати читати. Я напевно як і більшість читатачів цієї книги був знайомий з творчістю Валерія лише як блогера, тому коли дізнався про книгу, яку він випустив, то засумнівався чи дійсно книга написана так що її захочеться читати, і довго відкладав її читання, але всі мої сумніви були розвіяні з перших сторінок. Автобіографія становлення юнака, який став солдатом і пройшов пекло війни, ось напевно самий короткий опис. Історія складна, і тяжка своєю правдою, але на те це і є правда.

З книг про російсько-українську війну я б ще поряд з книгою Валерія поставив книгу Артема Чеха 'Точка нуль', так як Чех теж був безпосередньо на війні, але до війни він ще й був письменником.