Мене звати Матильда Мур. Мені дванадцять років, і я живу в Арнос Ярмі — нудному старому селі поблизу Кентербері. Я — винахідниця. Приємно познайомитись. Ласкаво прошу вас поринути в історію про мої шалені, бентежні, дивоприйдешні (я придумала це слово сама: я вже говорила, що я — винахідниця) два дні, проведені з моєю бабусею Джосс. Впродовж усього лише тридцяти однієї години нам довелося: Утікати з притулку для старих, переховуючись у кошику для білизни; Рятувати людину, що потопала в Англійському каналі; Керувати повітряною кулею з гарячим повітрям у польоті над Парижем; Затоваришувати із ретельно розшукуваною в Європі злочинницею; Доглядати за отруєним левом; Увірватися на церемонію вручення Нобелівської премії у Швеції. Досить захопливо навіть читати про це, чи не так? Ви краще зніміть свої капелюхи, ті з вас, хто їх надів. Але якщо ви без капелюха, тримайте своє волосся. Якщо ж ви лисі, це не проблема, візьміть чайний рушник. Розпочнемо краще з самого початку...
