Цитаты из книг — Лия Прайс

Хай як міняється решта декорацій, у художній уяві місця, де книжки читають або позичають, залишаються втішною сталістю.

Протягом усього дев’ятнадцятого століття, а відтак і у двадцятому кожне покоління наново переписувало епітафію книжкам. Єдине, що змінювалося, - це те, хто в цьому винний.

Оглядаючись назад, ми бачимо, наскільки рідно одна технологія витісняє іншу: поява подкастів добре демонструє, що відео прирекло аудіо на забуття не більшою мірою, ніж радіо знищило читання.

Ми любимо й ненавидимо персонажів, але ми також любимо і ненавидимо інших читачів. Хоча в англійській мові існує слово на позначення спільного прийому їжі (якщо вам цікаво, це слово – commensality), я марно прочісувала словники у пошуках назви для здійснюваного паралельно з іншими акту читання – того читання, яке…

Власники незалежних книгарень і їхні клієнти тепер є не просто продавцями й покупцями – вони почали вбачати у купівлі-продажу книжок політичний акт.

Ті, хто пристрасно любить читати, рідко задовольняються читанням лише для себе. Більшість із них виявляє не меншу пристрасть до того, чи повинні і що саме повинні читати люди навколо них. І чітку межу між літературною поживою і примусовим читанням провести навряд чи можливо.

Громадські бібліотеки, подібно до громадських басейнів, продовжували бути випробувальним майданчиком для сподівань і страхів, пов’язаних зі зшитістю спільнот.

Деякі мислителі ХХ століття акцентували увагу на зв’язку, що його формують читачі з персонажами творів. Як казав Джеймс Болдуїн: «Тобі здається, що твій біль і твоє горе безпрецедентні в історії світу. А потім ти читаєш».

2005 року психіатр із Кардіффа на ім’я Ніл Фруд з’ясував, що його пацієнтам іноді доводиться чекати місяцями, поки їм не буде дозволено виписати антидепресанти, а запису до психотерапевта іноді доводиться чекати роками. Він також помітив, що вони заповнювали ці дні та місяці очікування скрадливими візитами до відділів…

Але, звичайно, те, що друковані книжки розслаблюють більше, ніж читання на айпеді, може бути не так завдяки формату подачі, як завдяки тому факту, що на полях наших книжок у м’яких обкладинках не вискакують сповіщення про надходження імейлів та інші нагадування про справи, що чекатимуть на нас наступного ранку.

Подібно до велотренажера, який вкривається іржею десь у підвалі, книжка, що вкривається пилом, є пам'ятником вашим добрим намірам.

Але коли світ, що тебе оточує, хилитається, мов на хвилях, книжки видаються чимось на зразок якоря.

Якщо друковане слово зазнає впливу комерційних і технологічних змін не меншою мірою, ніж електронні прилади, то можна зробити порівняння і в іншому напрямі: електронні книжки не меншою мірою, ніж паперові, залежать від фізичної інфраструктури, починаючи від серверних парків і закінчуючи вежами мобільного зв'язку. Один…

Як пояснює підприємець-видавець Ричард Неш, «книжки і близько не ставали гопки чи пручалися спробам затягти їх у якусь нову царину капіталізму; вони не лише є невід’ємною частиною споживацького капіталізму – вони, власне, дали йому старт».

Коли батьки XIX століття вигадали концепцію казки на ніч, друковане слово почало повільно перетворюватися з порушувача правил на встановлювача розпорядку дня. Але лише в еру розмальовок для дорослих друк почав допомагати засинати читачам будь-якого віку.

Якщо нові способи доїжджання на роботу відкрили нові часові та просторові можливості для читання, друковане слово віддячило тим, що допомагало все чисельнішій армії офісних працівників витримати довгу путь з дому до роботи. Можна навіть без особливої натяжки стверджувати, що без книжок і газет вікторіанці ніколи б не…

Книжки допомагали і з більш болісними періодами чекання, ніж проїзд у громадському транспорті. Через кілька годин після початку пологів, незадовго до того, як народити майбутню авторку «Франкенштейну» коштом власного життя. Мері Уолстонкрафт нашкрябала записку своєму чоловікові, Уільяму Годвіну: «Будь ласка, пришли мені…

У той момент в історії, коли книжки в паперових обкладинках виносять на смітник, а електронні книжки можна скачувати тисячами, бар’єром до читання є питання не як дістати книжку, а як дістати час на те, щоб її прочитати.

Лише завдяки існуванню слуг той час, який читачі Йонг могли приділити не роботі, міг бути використаний на читання. Коли народження дитини прирекло мене на муки, подібні Танталовим,—проштовхувати дитячий візочок через бібліотеку, не зупиняючись ніде, окрім кімнати, де провадяться читання-інсценування для малят,—я почала…