Патриция Чёрчленд — об авторе

Всё так хорошо начиналось. Аннотация обещала, что сейчас меня проведут по лабиринтам генетики, психологии, экономики, философии. И проведёт человек с непревзойдённой способностью "увязывать между собой идеи, лежащие в разных плоскостях". Я начал чтение и был приятно удивлён. Биологические основы социальности описывались понятно, последовательно и убедительно. Теплокровность, нейросети, окситоцин с дофамином и вентральная область покрышки укладывались в стройную цепочку рассуждений. "Это любовь" – подумал я. Но потом началась философия. И вот тут захотелось плакать.

Я подавлю своё желание скучно, долго и сумбурно порассуждать и перейду сразу к выводам. То, что автор предлагает в противовес кантианской и утилитаристской этике, можно охарактеризовать как биологизаторскую этику. То есть…

Мій товариш, чудова розумна людина, у момент відчаю сказав: " Немає зараз такого поняття як совість. Немає патріотизму. Немає відданості. Тільки бажання хапати. От би й собі зробитися товстошкірим, брати хабарі, відвертатися від бідних- "звільнитися від хімери". Бувають курси успішних, то чому ж не бути таким, де б стверджувалося, що совість- непотрібний тягар? Наштохнувшись на цю книгу, вирішив, що допоможе другові розібратися. Але спочатку прочитав сам. Може, совість- вигадка? І не треба перейматися, якщо раптом прокинеться? Забігаючи вперед напишу, що не дав другові. Бо сам не зрозумів. Занадто розумна авторка. Памятаю, що вивчав щось з написанного студентом. Забув . Очікував на етичне розглядання поняття, отримав- нейробіологію, когнитивні паттерни, схеми результатів…