Евгений Положий — о писателе

Навіть не знаю. У тім і «загвоздка» оповідань, що вноді автору не вистачає об‘єму (на думку читача, звісно), щоб його правильно зрозуміти. Чому обраний? Тому що закоханий у життя? Тому що підмічаєш деталі, які інші не бачать? Та ні. Герой просто вирішив, що бувають дні, коли ти стаєш обраним. Навіщось. І подарував собі декілька таких днів. Одне, що мені сподобалося, це опис хмаринок. Я сама іноді так бавлюся.

Даже не знаю. В том и загвоздка рассказов, что иногда автору не хватает объема (по мнению читателя, конечно), чтобы его правильно понять. Почему избран? Потому что влюблен в жизнь? Потому что подмечаешь детали, которые другие не видят? Да нет. Герой просто решил, что бывают дни, когда ты становишься избранным. Зачем-то. И подарил себе несколько подобных дней. Одно, что мне…

Не знаю, хто сказав, але сказав чисту правду - всі ми родом з дитинства. Досвід, враження, емоції, пережиті в юному віці супруводжують нас по життю, впливаючи на рішення, які ми приймаємо будучи дорослими і свідомими. Саме про це, як на мене, книга Євгена Положія "По той бік Пагорба". Доля боксера на прізвисько Вуж склалася не дуже добре - в кар"єрі не довелось здобути омріяних досягнень, сім"я розпадається, ще й перед вирішальним боєм у особистий простір вриваєтьсч вітер з минулого, що підіймає хвилю приємних і болючих спогадів. Саме моменти, де герой згадує свої літні канікули в селі, мені видались найяскравішими. Дід, що беззастережно вірить у внука; перше кохання і перші суперники; вибір і зрада; футбол на пагорбі й полуниці із чужої грядки... Нікому нічого не нагадує? Цікава також…