Ирена Карпа — о писателе

Хлопчики і дівчатка, чи спокусилися ви на "Добрі новини..." від Карпи? Я - так. 300 гривень за цілковите лайно. Три зірки поставила лише за гарну палітурку і крах читацьких сподівань. Історії чотирьох новоспечених "парижанок" з різними розладами психіки - як віддзеркалення внутрішнього світу авторки, того, що коїться в її голові. Адже хто хоч трохи знає фактів про Карпу, згодиться, що роман завуальовано автобіографічний. Просто авторка сегментами розділила життєвий досвід між чотирма героїнями. І до чого тут море? Загалом, книжка - суцільне лайно. Молодець Ірена Карпа, що так майстерно вміє піарити власні недотворіння.

Ми і наші дивовижні сімейні історії

Ця книга саме про них - левова частина все ж Іренині сімейні історії і трошки чужих. Спогади бо - це безкінечний вир, з яких можна черпати-черпати і ніяк не вичерпати до кінця: щось хочеться приховати, бо ще не час, щось само ховається в пам`яті, до чогось змінюється відношення, а, отже, сама історія.

В дощ дорослі не гуляють, а їдять вуджену курку і дивляться телевізор. Гумові чоботи і парасолі в яблучка видаються тільки дітям.

"З роси, з води і з калабані" - це книга в трьох частинах, відповідно. Перша, "росяна" відноситься до голопупого, шкільного і підліткового часу Ірениного життя: Яремча (чи ж бо Яремче?), бабуся в Черській області, перші дискотеки, мальчікі, поїздка з батьками за кордон, співи і шкільні будні. Найбільша і найвеселіша частина, хочу…