Ларс Свендсен — об авторе

Самотність. Слово, яке періодично чи постійно стосується кожного. Але що це? Почуття? Відчуття? Звідки воно береться і куди йде? Як зрозуміти, добра в тебе самотність чи погана?

Норвезький філософ Ларс Свендсен у своїй книзі дає всебічну, всеохоплюючу оцінку цьому явищу. Читати цікаво, читати пізнавально, проте деколи, як на мене, автор переобтяжував текст статистикою та поглядами інших філософів. Такі розділи давалися мені важко, та не виключаю, що людині з філософською освітою й вони були б цікаві.

Якщо коротко, то я виділила собі декілька основних моментів та думок з книги: - Самотність може бути доброю та поганою. У поганій с-ті людина сама із собою, а в добрій — разом із собою. - Інші можуть дізнатися про твою с-ть настільки, наскільки ти її показуєш. Ніхто не може проникнути до твоєї…

Не понравилась книжка абсолютно. Связано это, отчасти, с высокими ожиданиями: конечно, тема одиночества очень интересна и мега-актуальна. Но конкретно здесь я обнаружила какие-то невнятные рассуждения о необходимости поиска Любви, невероятную кучу гендерных стереотипов (серьёзно, очень много, можно сказать, на них и построена вся книга) Ничего меня в ней не зацепило: хотелось про экзистенциальное одиночество, получилось про необходимость "ожидания любви", про Ленина и Шварценеггера. В конце написано несколько страниц про пути, которым можно следовать ("Святой, гений, герой") но они, по мнению автора, не доступны для женщин, помешанных на рождении детей и на своих мужьях Впустую потраченное время. Хорошо хоть объем не большой