Роман Горак — об авторе

Рома́н Дми́трович Го́рак (*17 січня 1942, Городок (Львівська область) — прозаїк. Заслужений працівник культури України. Кандидат хімічних наук, доцент.

Народився 17 січня 1942 р. в м. Городок Львівської області.

Закінчив хімічний факультет Львівського університету ім. І. Франка та аспірантуру.

Директор Львівського літературно-меморіального музею Івана Франка.

Окремими виданнями вийшли твори «Тричі мені являлася любов», «Задля празника. У сутінках», «Лесь Мартович», «Між вогнями. Микола Устинович» (у співавторстві), «Городок», «Легенди Нагуєвич», «Целіна, родом з Трускавця». «Марія. Мати Франкова», «Одна із сотні тисяч безіменних», «Адреси пам'яті Івана Франка у Львові», «Адреси юності Франка в Дрогобичі», «Іван Франко та Жовківщина», «Загублені на Журавенщині».

У співавторстві з Я. Гнатівим «Іван Франко. Книга 1. Рід Якова», «Іван Франко. Книга 2. Цілком нормальна школа», «Іван Франко. Книга 3. Гімназія», «Іван Франко. Книга 4. Університет», «Іван Франко. Книга 5. Не пора».

Лауреат Літературної премії імені Івана Франка за есе «Удар» та повість - есе «Ще удар... Захист», присвячені таємниці останніх років життя і творчості Великого Каменяра.

Відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011)[1]