Дебют молодої письменниці та журналістки Юдіт Германн став чи не найпомітнішою подією у німецькій літературі кінця 90-х років XX століття. Стиль її оповідань простий і тому зрозумілий кожному. Вона не намагається епатувати, як це роблять інші авангардні автори, чи нав'язувати читачеві свої думки. І звідси — найпрестижніша в німецькій літературі премія Клейста (лауреатами якої свого часу були Бертольд Брехт та Анна Зегерс), тиражі у сотні тисяч екземплярів, переклади більш ніж двадцятьма іноземними мовами. «Нічого, крім привидів» («Nichts als Gespenster») — друга книжка оповідань Юдіт Германн. І знов критики визнали, що Юдіт Германн — це дійсно подія не тільки у німецькій, а й загалом у європейській літературі. Чи є межа між справжнім коханням і звичайною еротичною цікавістю, між реальною людиною і створеним почуттями образом? А можливо, немає зовсім нічого. Нічого, крім привидів...
