Юдит Герман - циклы книг | Бумажные издания

Героям историй "Летний домик, позже" примерно тридцать лет, все они находятся в неком переходном периоде, напоминающем паузу между учебой и работой, в ситуации перемены и выбора будущего. Это истории о любви и неприкаянности, о сбывшемся и несбывшемся.

Що робити жінці після розлучення, якщо донька уже доросла й живе окремо, а квартиру довелося залишити? Жінка приїздить у портове село, починає працювати у кнайпі свого брата, оселяється в будинку на околиці. Відчуття дому в неї навряд чи колись було, та й чи можна вважати своїм той дім, де мама не відчиняє тобі дверей і змушує годинами чекати на сходах? Згодом інший дім, — той, у якому народилася донька, — жінка сама залишила колишньому чоловікові. Не дивно, що вона називає себе людиною без коріння. Та чи стане домом для жінки той будинок на околиці села, де вона у сорок вісім років нарешті живе сама, але ховає пістолет під ліжком, і яку роль тут відіграє дивний чоловік, який уміє ставити пастки на куниць?

“Аліса” – книга відомої німецької письменниці Юдіт Германн – це текст про життя, яке слід пристосувати до усвідомлення чиєїсь смерті, щоб розібратися у собі, згадати все важливе і, зрештою, збагнути, що життя триває.

Дебют молодої письменниці та журналістки Юдіт Германн став чи не найпомітнішою подією у німецькій літературі кінця 90-х років XX століття. Стиль її оповідань простий і тому зрозумілий кожному. Вона не намагається епатувати, як це роблять інші авангардні автори, чи нав'язувати читачеві свої думки. І звідси — найпрестижніша в німецькій літературі премія Клейста (лауреатами якої свого часу були Бертольд Брехт та Анна Зегерс), тиражі у сотні тисяч екземплярів, переклади більш ніж двадцятьма іноземними мовами. «Нічого, крім привидів» («Nichts als Gespenster») — друга книжка оповідань Юдіт Германн. І знов критики визнали, що Юдіт Германн — це…

Seit ihrem großen Debüt-Erfolg ›Sommerhaus, später‹ ist Judith Hermann berühmt für ihren unverwechselbaren Ton, die Eleganz und Schönheit ihrer Sprache.
In ihren neuen Erzählungen setzt sie so konzentriert wie leicht die Worte, zwischen denen sich das unfassbare Drama der Existenz zeigt. Was geschieht, wenn wir jemandem begegnen?
Wie nah können wir den Menschen sein, die wir lieben?
Durch einen Blick, eine Berührung entsteht eine plötzliche Nähe, oder Menschen entfernen sich voneinander. Kinder, Exzentriker, ein Vater, der aus der Psychiatrie verschwindet – Menschen kreuzen unseren Lebensweg, begleiten uns, machen uns glücklich und bleiben unfassbar.
Ein Fotograf betrachtet seinen Adoptivsohn, interessiert und distanziert, wie eines seiner Bildmotive, und seine Frau sieht diesen Blick. Vielleicht wird darüber alles zerbrechen.
Ein alter Mann denkt an eine lange Reise nach Nantucket, die viele Jahre zurückliegt, zu Freunden, in ein Haus, das erst in Umrissen existierte. Walter hatte für ihn dieses Haus mit Worten in die Luft gezeichnet. Er glaubt sich an eine Umarmung zu erinnern, zum Abschied.
Judith Hermanns Figuren sind manchmal ganz schutzlos. Umso intensiver sind ihre Begegnungen mit anderen, geliebten, fremden Menschen. Diese Momente geschehen beiläufig, unaufgeregt und entfalten unter der Oberfläche eine existentielle Wucht. In ihren Erzählungen spürt Judith Hermann diesen alles entscheidenden Momenten nach, unserer Einsamkeit und Wut und Sehnsucht.

Eine Kindheit in unkonventionellen Verhältnissen, das geteilte Berlin, Familienbande und Wahlverwandtschaften, lange, glückliche Sommer am Meer. Judith Hermann spricht über ihr Schreiben und ihr Leben, über das, was Schreiben und Leben zusammenhält und miteinander verbindet. Wahrheit, Erfindung und Geheimnis – Wo beginnt eine Geschichte und wo hört sie auf? Wie verlässlich ist unsere Erinnerung, wie nah sind unsere Träume an der Wirklichkeit.

Judith Hermann hat einen Roman geschrieben über die Zumutungen der Liebe und die Schutzlosigkeit im Leben.
Stella und Jason sind verheiratet, sie haben eine Tochter, Ava, sie leben in einem Haus am Rand der Stadt. Ein schönes, einfaches Haus, ein kleiner Garten, ein alltägliches ruhiges Leben, meist ohne Jason, der viel arbeitet.
Aber eines Tages steht ein Mann vor der Tür dieses Hauses, ein Fremder, jemand, den Stella nie zuvor gesehen hat. Er sagt, er wolle sich einfach einmal mit ihr unterhalten, mehr sagt er nicht. Stella lehnt das ab. Der Fremde geht und kommt am nächsten Tag wieder, er kommt auch am Tag darauf wieder, er wird sie nicht mehr in Ruhe lassen. Was hier beginnt, ist ein Albtraum, der langsam, aber unbeirrbar eskaliert.
In einer klaren, schonungslosen Sprache und irritierend schönen Bildern erzählt Judith Hermann vom Rätsel des Anfangs und Fortgangs der Liebe, vom Einsturz eines sicher geglaubten Lebens.