Ірина Ковбаса — об авторе

Коли тобі девʼяносто, і на твоїх плечах двоє спиногризів улюблених внуків, то не тільки вмирати ніколи, а й думати про смерть тим паче. Адже Ринка й Лежка такі шила в дупі, що тільки встигай за ними прибирати, зачищати, відповідати на запитання (іноді такі, що тільки сам Господь Бог знає, а то і ні), а ще шукати у внучат таланти, вибирати мрію, рятувати від злих сусідів, і саме основне - варити борщ і ліпити вареники, бо ж «головні інструменти порятунку у бабць: ложка, баняк, тарілка і любов.»> І вчити життєйської мудрості. А її за девʼять десятків літ трохи накопилося. Як і спогадів. Хороших і поганих, сумних і веселих. Все було у житті Стефи. Велика родина, війна, розлука, пристрасна любов, страшна втрата. Девʼяносто літ - а ніби і не жила. Девʼяносто весен - а хочеться ще, «вся…