Анджела Нанетти — книжные серии

Мало хто вміє зазирнути в душу дитини так глибоко, як це робить Анджела Нанетті: недарма італійська літературна критика охрестила її «поетесою дитячих душ». У цій книжці, головний герой якої, Арно, живе з мамою на ім’я Міріам і молодшим братом Бруно у хатині поблизу невеликого гірського села, дійсність дивовижно й дуже органічно переплелася з казкою. Це розповідь про велику втрату — і про віднайдення, а ще про те, як важливо попри все зберігати вірність своїм мріям, адже тоді вони неодмінно збуваються, хоч іноді це стається не зовсім так, як ми сподівалися.

Як і всі твори Анджели Нанетті, ця книжка — не тільки для дітей. Вона для всіх, хто вірить у мрії і часом підносить погляд до зоряного неба: ану ж там з’явиться комета, яка несе відповіді на запитання — у кожного свої.

2003-го року повість «Чоловік, який вирощував комети» здобула спеціальну відзнаку каталогу «Білі круки», який щороку укладають фахівці Міжнародної молодіжної бібліотеки у Мюнхені.

Ця книга - родинна історія хлопчика Тоніно, розказана від його імені. Проста і казкова водночас. Така, що зачепить кожного знайомими ситуаціями, подіями, фразами і страхами.

У Тоніно є мама й тато, які не завжди знаходять спільну мову. Є дідусь і бабуся міські, а є - сільські. І вони зовсім різні, бо живуть у різних світах. І саме сільські дідусь і бабуся - Оттавіано і Теодолінда - словами, вчинками, тим, які вони є, відкривають перед Тоніно, а отже - й перед нами, скарби емоцій, вчать розуміти себе й близьких, сприймати і переосмислювати навіть найскладніші речі та явища. Навіть смерть, яка є невід'ємною частиною життя.

Ця історія - повернення в дитинство з його можливістю неможливого і нагадування про те, що дива існують поряд з нами, і що, попри сум, несправедливість та розпач, ми таки зуміємо їх побачити, якщо тільки відкриємо до них серце.

Старик Оттавиано посадил вишневое дерево, которое стало лучшим другом его внуку. И так появилась на свет история о необычном дедушке, который умел слушать растения и верил, что "человек не умирает, пока вишневые деревья продолжают жить для него". Книга "Мой дедушка был вишней" вошла в список выдающихся книг для детей "Белые вороны", составляемый Международной мюнхенской юношеской библиотекой. Она отмечена премиями в Италии, Германии и Франции, а автор ее, Анджела Нанетти, была номинирована на главную премию в детской литературе - премию X.К.Андерсена.

Старик Оттавиано посадил вишневое дерево, которое стало лучшим другом его внуку. И так появилась на свет история о необычном дедушке, который умел слушать растения и верил, что "человек не умирает, пока вишневые деревья продолжают жить для него". Книга "Мой дедушка был вишней" вошла в список выдающихся книг для детей "Белые вороны", составляемый Международной мюнхенской юношеской библиотекой. Она отмечена премиями в Италии, Германии и Франции, а автор ее, Анджела Нанетти, была номинирована на главную премию в детской литературе - премию Г.X.Андерсена.