Рецензии на книги — Остап Вишня

Шарахнувшись от собаки, понесёт конь малолетнего седока, сбросит с себя да так, что целый час пройдёт, пока малыш очнётся, а потом ещё три недели болеть будет. Выживет мальчик. Конечно, это неспроста - быть ему писателем! Вот такими история-присказками рассказывает свою биографию Остап Вишня. Конечно, есть в ней даты, слова об отце-матери (даже о бабке с дедом), про школу автор тоже не забыл, ведь именно там, учительской линейкой по рукам, был выработан писательский стиль. После окончания школы народного просвещения, была городская двухклассная (выучила на почтово-телеграфного чиновника), а потом военно-фельдшерская в Киеве, дальше - университет... Учился Павел Михайлович Губенко (настоящее имя писателя) много и старательно. Любил читать, а позже начал и писать.

Взагалi любив я книжки…

Да ,я опять решила попытать счастье. Вдруг что-то понравится .Рассказ прослушала в аудиоформате. В некоторых моментах чтец переигрывал .Попытка более-менее удалась .

Сюжет .А сюжета толком и нет .Дед рассказывает нереальные истории своему знакомому .Все .Это реально все . Короткая история в диалоге .

Герои. Плоские .Объём не позволяет .

Язык . Нормальный .Ничего раздражающего, но при этом ничего потрясающего .

Кому рекомендую прочитать . Рассказ на один раз. Для поднятия настроения .Думаю, любителям рибалки понравится.

Та нічого доброго з тієї панської ялинки не вийшло. Навпаки, ще й винні залишилися, і батько, і діти.

Ось пан як закричить: — Андрію! Люльку! Біжить Андрійко, "козачок", несе панові люльку з довжелезним цибухом, дає її панові, а сам стає навколішки, щоб запалити люльку. Андрійко чи підсковзнувся, чи що там таке трапилося, тільки він якось упав і вибив панові з рук люльку. Пан його як штурхоне. А наша Парася як закричить — злякалася! Старий пан заткнув уха, ми кинулися до Парасі, я зачепив гілку на ялинці, впала з ялинки свічка на якусь панянку. Та в крик! Всі забігали, заметушилися! Я кинувся гасити свічку та збив з ніг панянку. Але нічого такого страшного не скоїлося, тільки метушня. Панянка підвелася, скривила губи й кудись подалася.

Еге ж, діти виявилися «дикими», не оцінили панської…

Парадоксально, но при всей моей любви к юмору и сатире с творчеством этого корифея украинского фельетона я практически не был знаком. В 10-м классе, где он был в программе по украинской литературе (чисто случайно у меня сохранился учебник 1984 года, по которому я учился), не помню, чтобы мы его проходили. Всех помню, кроме двух, и именно сатириков: Остапа Вишни и Ярослава Галана. И занятий вроде бы не пропускал, и перестройка только-только была объявлена… Не должны были замалчивать, но факт остается фактом. Скорее всего, отношение к автору в очередной раз поменялось, но ему было не привыкать к этому балансированию меж двух огней. Государство клеймило его за национализм, националисты напротив даже вынесли заочный смертный приговор за издевательскую критику. К счастью не реализованный…

Мы с ним были веселые охотники! Но вместе с шутками, остротами мы никогда не забывали, что охота и рыбная ловля - спорт, развивающий в нас физическую силу, ловкость, неутомимость, спорт, который еще больше укрепляет в нас любовь к родному краю, к его неповторимой природе. Любите, мои дорогие друзья, охоту! Охота - интересное серьезное дело!

"Охотничьи усмешки" Остапа Вишни состоят из 2-3 десятка зарисовок и лишь несколько из них ("Открытие охоты", "Экипировка охотника", "Ружжо" и некоторые др.) вносят в повествование обобщающую информацию, остальные же описывают охоту на конкретного зверя или птицу. Не следует пугаться, когда среди перечисленных животных вдруг встретится лебедь или бенгальский тигр. Главное на охоте не убийство, а само настроение и обстановка. Не зря среди перечисленных са…

...Швиргається вгорi якийсь космiчний хлопчик зорями, залишаючи в чорно-синiй безоднi золотi смуги, рипить Вiз, дишель свiй униз спускаючи, блiдне поволi Чумацький Шлях, а пiд ожередом плететься чудесне мереживо з мисливських оповiдань... (Остап Вишня)

Милые истории. Лаконичные, остроумные замечания. Новый, хоть так и не распространившийся, в литературе жанр – усмешка.

Мені нове життя усміхається, і я йому усміхаюся! Через те й усмішки.

Все это – блестящие произведения украинского сатирика. Этот сборник оценят охотник – вспомнят подобные истории, улыбнутся, добавят на полях пару строчек от себя. Этот сборник, скорее всего, найдет путь к сердцу родственников и друзей охотников – они вздохнут украдкой и скажут, что, да, так все и есть. Этот сборник приглянется любителям простого слога и…

Якщо ви захоплюєтеся риболовлею і любите читати - ця гумореска написана для вас... і для тих, хто здає ЗНО з української мови і літератури. Читається легко, і навіть будучи не такою вже заядлою рибачкою, зуміла належно оцінити мисливський гумор Остапа Вишні. Рекомендую для необтяжливого читання під час відпочинку/підготовки до екзамену, або ж, звісно, риболовлі. Ні хвоста, ні луски!

У легкій гумористичній манері Остап Вишня переповідає головні перипетії свого життя, його становлення як письменника. Не слід сприймати все написане буквально, адже вийде якась нісенітниця. А так весело й цікаво читається, особливо не напружуючи мізки вибагливого читача. Хоч я і не фанат літератури подібного штибу, та письменницької слави гумориста Остапа Вишні аж ніяк не заперечую і шаную.

Яка я щаслива, що серед всіх тих творів історичної тематики до мене нарешті потрапила книжка для відпочинку! Та ще й яка! Я вже забула зі школи, наскільки ці твори розслаблюють (та й не таку їх кількість я читала в школі)! Цю маленьку книжечку можна прочитати за годину для душі. Протягом цієї години ви будете посміхатися і сміятися з тих ситуацій, таких трошки нереальних, а часто й таких знайомих... Я зачитувала вголос багато уривків, таким чином передаючи ту радість ще й своїм рідним. Особливо мені сподобався цикл про полювання. В мене тато їздить на полювання, тому можу підтвердити, що багато описаних комічних ситуацій виявляються на практикці цілком справжніми :) А сьогодні зранку я застала сестру за прочитанням цієї книжечки, сестра сміялася від душі. Ця книга - вірус усмішки і…

Дане оповідання являє собою «наукову працю», «дослідження» «вимерлої» нації (о, скільки лапок вийшло), що є нічим іншим, як сатирою на… можна зрозуміти на кого. ;)

Чухраїнці отримали таку назву, бо забагато чухались (вже не знаю, чи ставити й тут лапки). :)

Автор розглянув основні національні риси чухраїнців, а саме: 1. Якби ж знаття? 2. Забув. 3. Спізнивсь. 4. Якось то воно буде! 5. Я так і знав.

Розглянуто ці риси було на прикладах з життя - для того, щоб всьому загалу було зрозуміліше.

Але сатира ця добра, бо інакшого від Вишні можна не чекати, та обнадійлива.

Небольшой рассказ автора о своей жизни и детстве. Можно прочитать это произведение вместо биографии, но и о ней не стоит забывать.

Легкое и ненавязчивое чтение вам обеспечено. Быстро прочитала и забыла. Совершенно не зацепило и не оставило след в душе. Автор действительно пишет о себе и чувствуется, что это реальный человек. Не смотря на всё мне кажется эта идея обыденной, но достаточно хорошо исполнена. Никаких эмоций, кроме легкой улыбки, не вызвало это небольшое произведение. Как по мне, то автор может намного больше и лучше, но что есть, то есть.

Рассказу поставила 3/5. Искренне считаю, что прочитать от скуки можно, но и я не любитель произведений на украинском языке, увы.

Приятного чтения!

Эта книга - сборник милых рассказов на тему охоты и рыбалки. Точнее, не рассказов, а небылиц. Или же приукрашенных и преувеличенных былей. Наивный юмор этой книги не раз вызывает на лице добрую улыбку. Или же, как метко выразился автор, усмешку. Хотя многие описанные ситуации из охотничьей жизни напомнили мне множество "бородатых" анекдотов, это говорит в пользу народности книги, ее близости к простым людям. Кто, как не житель украинского села может быть лучшим специалистом по охоте на медведей? Ну и что, что они водятся далеко на севере? Да что медведи! Мы не менее прекрасно знаем тонкости ловли бенгальских тигров! Что уж говорить про перепелов, уток, щук и сомов, диких коз и вепрей! Да раз плюнуть! Оценку я этой книге поставила невысокую, так как мне тема охоты и рыбалки малоинтересна.…

Остап Вишня, бувши великим поціновувачем полювання, в маленькій збірці оповідок ділиться з читачами власним досвідом. За роки полювання і рибалки, письменнику вдалося назбирати ряд реальних історій та спостережень, чимало небилиць, народної творчості. Скільки цікавого і корисного могла б я почерпнути, якби розділяла хобі письменника! Та не до всіх порад варто дослухатися, а особливо треба бути уважним до лайфгаків Остапа Вишні. Автор густо іронізує над собою та своїми друзями горе-мисливцями. Іронізує над підготовкою до полювання, самим полюванням, над життям сімейства, в якому раптом завівся затятий мисливець.

Після прочитання, у мене склалося двояке враження про книгу. З одного боку, жива соковита українська мова твору, яка не може залишити байдужою.  З іншого боку вбивства тварин.…

Книга о рыболовстве и совершенно нереальных событиях, про которые рассказывает дедуля одному знакомому. Можно сказать, что короткая история в диалоге.

Веселая, динамичная и быстрая книга, точнее её сюжет. Герои плоские, ибо слишком мал объем чтобы узнать о них побольше, но не менее интересно за ними наблюдать. Вместе с этим всем очень чувственная и милая история, хотя и немного грустная. Как в любой новелле, конец необычный и неожиданный. Язык простой, а слог автора как любимое лакомство. Очень маленькое произведение и что-то сказать о нем сложно, просто лучше бежать и читать.

Книге я поставила 3/5. История на раз и совсем не впечатлила, но для поднятия настроения и веселья самое то. Советую любителям рыбок и рыболовецкого дела.

Удачного чтения!

После таких "улыбок" хочется рыдать крокодильими слезами. Причём не совсем понятно: рыдать то ли от жалости к бедным птичкам да зверюшкам и всему прочему, чем наполнена сия книга, то ли от сострадания к украинской литературе.

Позитивна та дуже легка книга, в якій мисливець розповідає, як він полював на різних тварин та птахів. Проте тут як і на риболовлі - без брехні не обходиться. От і розходиться душа мисливця, вигадуючи історії, щоб потішити братію.

То щука п'ятипудова його по річці мало не до самого Києва протягнула, то з тисячу гусей набити вдалося, то вепра з одним ножем так полював, що ледве з дерева зліз. Легкий і безпосередній гумор, який хочеться перечитувати час від часу.

9 з 10.

В этом коротком произведении, в юмористической форме, автор рассказывает об охоте и подготовке к готовке. Ну, и конечно же не забывает о том, как правильно есть это всё.

Читалось очень легко и быстро. Совсем не большое по объему, а слог автора не затрудняет процесс. Герои не живые и плоские, они не успевают раскрыться за такой короткий отрезок времени. Было интересно и даже немного весело читать эту новеллу. Вызывало только хорошие и теплые чувства, а оставляет после себя - ничего. Идея очень необычная и воплощение достаточно хорошее. Сложно что-то говорить о настолько маленьком произведении, поэтому ничего не могу добавить.

Книге я поставила 3/5. Эта история совершенно на один раз и вряд-ли захочется возвращаться, но вот ознакомится с другими произведениями автора будет интересно. Советую…

Слово про "Мисливські усмішки"

Я прокоментую лише пару розповідей зі збірки, бо кожна розбирати буду дуже-дуже довго, кожна з цих розповідей особлива і має свій неповторний шарм. "Походження світу" Це нагадування для того часу було дуже доречне - люди тоді позабували все святе. Деякі речення викликали у мене посмішку. "Як варити і їсти суп із дикої качки" Це - качка! Смачна, напевно була. Попоївши, лягайте і читайте цю розповідь Остапа Вишні. Прекрасна розповідь! "Сом" Велетенський сом, пливе собі порічці, смачний напевно. Також розповідь не з поганих, читайте і захоплюйтесь.

Це, дорогі наші читачі, серйозно і без жодного перебільшення.

"Геометрія" Екзамени. Жахлива річ. Кожного дня нагадувала нам наша вчителька Ольга Анатоліївна про них, а зараз нагадує вже іншим дітям. Бідні діти.…

Остап Вишня читається зазвичай ще в школі. Потім, якщо вам вистачить сміливості обрати професію філолога, то ще й в інституті. Але його завжди мало. Хочеться цієї милої іронії і веселих оповідок читати ще і ще. Власне, з такою метою я і взялася за цей томик. Загалом збірка справляє враження доволі суперечливе. Головною моєю ціллю були „Мисливські усмішки”, а що вони аж наприкінці книги, то і читалося все по черзі. Так от, досить багато речей були мені не те що не веселі, а й нецікаві і навіть неприємні. Куди не поткнися — всюди пропаганда краси й насилля комунізму-соціалізму і співання панегіриків самі-знаєте-кому. В оповідках з циклів „Зенітка” і „Весна-красна“ їх ще доволі трішки. Часом навіть майже непомітно, але все одно — мусить бути. От читаєш, приміром, гумореску про стареньку…

Сміх та й годі

Дякую. Дякую Остапові Вишні за те, що він подарував мені декілька днів насолоди. Я дійсно відпочила, коли читала ці маленькі оповіді. Узагалі я дуже люблю прозу, яка змушує розсміятися. Тому ці трохи саркастичні твори з дошкульними вставками просто не могли мені не сподобатися. У Вишні був дійсно гострий розум, що наповнює його прозу легкістю і знімає напруженість в найсумніші осінні дні.