Бильге Карасу — о писателе

(Укр.) Дуже поетична та фантагосморична проза. Багато несподіваних аллюзій, дивних переходів та якихось химерних видінь. Наче сниться тобі якійсь дивний, довгий і не зовсім зрозумілий сон, в якому і ти - не зовсім ти, і твоя правиця, мабуть, риба. А може, ти - чи в морі рибалка, чи князь на охоті, чи заплутав у лабірінті, а може на восточному базарі, а може ще де чи колись. Подекуди ти прокидаєшсья, поводиш довкола очманілими очима, згадуєш, де ти насправді, і знову засинаєш. Місцями це нагадувало магічний реалізм на кшалт Горана Петровича, місцями це була чиста психоделія як у Джеффа Нуна, а найбільше мені згадувався Девид де Ангелис - Исток , який щоправда був написан пізніше багатьох оповідань-казок із добірки. Але частіше за все здавалося, що не книгу читаєш, а вдивляєшься у…

Под таинственным и мрачным названием, оказывается, прячутся таинственные и мрачные сказки.

В сборнике тринадцать сказок – двенадцать по числам на циферблате часов и тринадцатая, разбитая на кусочки, которая связывает остальные сказки воедино, как нить бусины.

Сказки разные. Есть очень мрачные и чуть добрее, несколько даже почти добрых. Есть с прозрачной моралью и такие, смысла которых я так и не поняла. Есть почти традиционные, есть тягостно-душные и мутные, как у Кафки. Есть даже почти эссе, а не сказки. Почти все – хорошие.

В них чувствуется, впрочем, и общее: любовь автора немножко поиграть с текстом, перемешать, например, абзацы двух смысловых линий в винегрет, выделять что-нибудь курсивом, полями или нумеровать, или вот привязать сказки к часам – от полудня до полуночи, в час по одной.

Р…