Григорий Фалькович — о поэте

Эта первая и на данный момент единственная книга, которую мой "нечитающий" ребенок попросил ему купить. Мало того он не просто пролистал картинки, он прочитал ее! В метро! Да, здесь мало текста и много картинок, но... те, кто сталкивался с аллергией к чтению, меня поймут.

А стишки действительно изумительные! Добрые, смешные и где-то даже философские. Мой любимый -

ФОКСТЕР'ЄР ЛЮБИВ КОВБАСКУ Фокстер'єр любив ковбаску, Сир, прогулянки і ласку. Це завжди буває так, І не тільки у собак.

А вот еще один -

ХТО НА ПОВІДКУ Таксу, спритну та швидку, Я веду на повідку. Рветься такса с повідка - аж болить мені рука. Ну чому ж вона така - Надто спритна та швидка?

А вона у той же час Певно, думає про нас: - Я тягну на повідку Цю істоту нелегку. Ну чому ж вона така - Надто неповоротка?

Так воно у світі є…

Ця книга не лише естетично приваблива, а й наповнена глибоким смислом. Її можна дарувати й читати не тільки дітям "молодшого шкільного віку" (як зазначено на останній сторінці), а й самому собі (скільки б років Вам не було). Що я й зробила. :) І тепер вона є одночасно і втіхою мого серця, і окрасою моїх полиць. Окрім віршів, вказаних попереднім рецензентом, я особливо вподобала "Комунальну кішку", з приводу якої серед мешканців квартири розгорілася справжня суперечка на кшталт "бути чи не бути?" (точніше - "оселити чи не оселити?"). Сподіваюсь, киця не лишилася без даху над головою. :)

Правда, справа не банальна: В нас квартира - комунальна, Купа різного народу, Кожен має дати згоду. Тобто проголосувати - Брати кицю чи не брати.

П'ятий день триває в нас Волевиявлення мас.

Кумедно, яскраво…