Мирослав Дочинець – лучшие книги

Имеем уникальный, осмысленный и пропитанный истинной духовностью строй жизни одного человека.
Это свежая струя в современную диетологию, валеологию, социальную психологию и человековедение.

Це – сповідь великої душі, документ мудрого серця. Це не просто опис виняткової долі незвичайної людини. Це – подарунок долі для того, хто запитує себе: «Хто я, звідки я, для чого я? І куди я йду?» Це письмо допоможе віднайти себе й укріпить у великому Переході з нічого у щось.

""... Дорогий читальнику, наберися неспішності, як я зараз. будь терплячим, як, криничар, що довбає колодязь у кремінному перелозі. І матимеш відплату. Зчитуючи попасом мої душевні повіряння, мої життьові зарубки, дійдеш до головного. Я відкрию тобі секрет, як здобути те, чого домагаються всі - Багатство. Я відкрию тобі принаду двох головних свобод - звільнення від страху і від злиднів. Бо лише ці дві свободи владні привести до того, що керує світом і людьми.
ось писемний діяріюш про мій світ - хиткий острівець у морі часу..."

Твори Мирослава Дочинця знають і люблять по всьому світу! На сторінках своїх книжок він шукає відповіді на одвічні питання, що близькі кожному: хто ми, для чого прийшли в цей світ, куди йдемо. Ви доторкнетеся до споконвічної мудрості українського народу, яку зберігають Карпатські гори, віднайдете ту одвічну гармонію, що є основою нашого існування на землі.
Ця книга — неспішна дружня оповідь про відчуте й спостережене, пережите й побачене. Мозаїка образів підкуповує своєю щирістю, простотою й мудрістю, захоплює й не відпускає, навіть коли перегорнена остання сторінка.

Ця книга - повна захоплення і любові розповідь про мандри в горах із мудрецем Андрієм Вороном, якого вже встигли назвати українським Сократом. Він жив, як дихав, власним життям явив спроможність бути-вільним у світі, який ловить і поневолює людину. Для сучасної, заблуканої серед штучних міражів людини світло його досвіду постає опорою для порятунку. Між рядками щирого письма живе горний дух, нурт живої природи, правда первісної оселі.

Роман «Лис» лауреата Шевченківської премії Мирослава Дочинця — про чоловіка незвичайної долі й унікального хисту, який шукає в провінції свої загублені сліди, а знаходить сенс життя, нові цінності й нове кохання. Роман читається одним подихом, залишаючи відчуття подарованої долею любовної пригоди. Тут є все — шляхетний стиль, тонка дотепність, призабутий романтизм, детективна інтрига, розсипи мудрості, непідробна читабельність.
Інші детективні історії об'єднані одним головним героєм — слідчим Правиком, який, шукаючи злочинні сліди, водночас шукає сенс життя, міру справедливості і милосердя.

Це книга «легкої» і «світлої» прози. Мирослав Дочинець має свій стиль письма, за яким проглядається витончений художній смак, відчуття форми, композиційної самодостатньої творів. Особливе місце відведено жінці. Героїні «заново» створюють мужчин, у яких закохані, причому кохання двох не припиняється і в потойбіччі. Автор не грає в містику, він оновлює міф кохання.

Ця книга - одне ціле. Проте кожна з її трьох частин - "Многії літа. Благії літа", "Вічник", "Світован" - стали справжніми бестселерами, здобули велику й широку читацьку прихильність у світі. Ця книга - про карпатського мудреця Андрія Ворона, якого вже встигли назвати "світовим чоловіком", "українським Сократом", "новітнім Сковородою". Він жив, як дихав, власним життям явив спроможність бути вільним у світі, який ловить і поневолює людину. Для сучасної, заблуканої серед штучних міражів людини світло його досвіду постає духовною опорою. Бо його мудрість - це філософія на щодень, і фактично - для кожного. Філософія радості, добра і служіння, коли многії літа є літами благими.

Між рядками цього соковитого, духмяного письма живе горний дух, нурт живої природи, правда про людську душу в цілісній світобудові.

Роман «Мафтей» (2016) - пятая большая книга М. Дочинца, в основе которой лежит детективный сюжет. Эта история настолько же достоверна, насколько невероятна. Все смотрят в зеркало, и почти никто не заглядывает за стекло, за серебряную амальгаму. А ведь главная тайна там. Мафтей заглянул - и то, что открылось ему, перевернуло устоявшийся мир мудреца.

Мирослав Дочинец (род. в 1959 году в г.Хуст Закарпатской области) - философ, публицист, писатель европейского маштаба, книги которого переведены на многие языки, лауреат литературных премий, в частности, национальной премии имени Т. Шевченко, имеет звание «Золотой писатель Украины».

В талановитому творі є якась мудра міра, золота жила, якась пружина ,що змушує його читати з прискореним серцебиттям. Талановите письмо оповите якоюсь магічністю. Оця магічність,якої більше між рядками, ніж у рядках, і робить написане цікавим і інтригуючим. Це відчуваєш з перших речень. Бо справжні книжки не розповідають, а слухають читача, налаштовуються на амплітуду його душі. Справжні книжки перечитують. Роман Мирослава Дочинця про чоловіка незвичайної долі і хисту, який шукає в провінції свої загублені сліди, а знаходить сенс життя, нові цінності й нове кохання. Тут є все - шляхетний стиль, тонка дотепність, детективна інтрига.

Незбагненна історія про дивовижного чоловіка, який несподівано втрачає все і починає свою щоденну боротьбу за кожну п'ядь родової землі, кожну крихту родового скарбу. Ця книга - про "стяжання духу", мудрість любові, про пам'ять серця, силу терпіння і високість людської душі. І про те, що кожен наш день - це сходження до чогось і спуск у нікуди...
А ще між рядками цього роману буяє джерельний нурт стихії Карпатського Світу.

Ця книжка - про життя як безнастанний дар; про духовні вершини Афону і маленькі карпатські верховини; про те, що робить істоту вільною і безсмертною; про вічні істини і
про вічний пошук щоденних крихт радості; про особисте і вселюдське; про земне і небесне, що дарує надих. А ще в цій книжці нуртує розкіш мови - чар текстів, переплетених із таїнством змісту. Невтомне і невтоленне збирання зілля Слова.

Ось що каже про це сам автор: «Вчителі з’являються тоді, коли ти готовий до учнівства. Так склалося, що я був готовий до цього ще з раннього віку і зберіг оту готовність і досі. І вони, вчителі, рясно з’являлися і з’являються на моєму путі. Можливо, тому, що я уважливий учень. Хоча водночас, мабуть, і невдячний. Я спрагло брав чужі уроки і тісно набивав ними щільники свого досвідчення, свого світогляду, свого писемного арсеналу. Тоді як бджола трудова найменше клопочеться для себе. Стягнений із тисяч квіток нектар переплавляє вона в золото меду. Можливо, ця книга – мої письмові іспити з тих знань, які відкрила мені школа життя. Отже – уроки світу, Неба і людей, із яких ткався мій життєпис, моє світобачення, моя світо творчість».

Він мав загинути в нерівній боротьбі за Карпатську Україну. Але вижив. Він мав пропасти в глухому й похмурому Чорному лісі. Але там він осягнув мудрість природи. Він пішов від людей, але прийшов до себе. Його ув’язнили в сибірському таборі, але він лишався вільним. Він — бранець, що став володарем власного життя...

"Синій зошит" – це крихти спостережень, одкровень, зауваг і мудрих приписів, "кристали днів світящих", як любив казати карпатський мудрець, чий багатющий досвід і ліг в основу книги. Про що ж вона? Про те, що нас оберігає в цьому світі, що є Домом душі, від чого просвітні наші дні, про чудесне і нове, про фарби серця, про ціни і цінності, про вершини і рівнини, про вітаміни радості, про очі провидіння, про те, що написано на заплющених повіках, про закон ноги і сліду, про плин довголіття, про закон множення і примноження, про те, в чому слабість і в чому сила українства, про нитки, що ведуть у вічність, про те, що ми їмо і що їсть нас, про ліки під руками і… ногами, про силу і красу "густого слова", яким це написано. А ще – "Скриня маленьких секретів", які можуть прислужитися нам у щоденному тривку.

Ця книга – про радість творення. Передусім – Себе. Бо всяка творчість – це вибір любові. Утвердження любові. Сотворення любові. Не стільки пошук сенсу, як створення сенсу свого життя. Через це твоя усвідомлена присутність тут і надає цілісності світові. А твій досвід творення стає досвідченням душі. Мудрець сказав: єдиний сенс будь-якого чину – заявити всесвітові, що ти є. Що ти є саме такий. Єдин у своїй осібності, винятковості, неповторності. Це – розсипи животворних зернят, у кожному з яких живе насінина, дерево і плід самопізнання.

Наше життя - це постійне збирання. Від грибів у лісі - до скарбів істини в хащах світового хаосу. Збирання крихт емоцій і вражень, думок і суджень, кохання і любові, спогадів і сподівань, слів і тиші, мрій і снів. Збирання себе в цілісність. Невтомне, приховане, жадібне прагнення Цілости, яке ми підміняємо словесними химерами на кшталт - щастя, доля, настрій, успіх.
Ми вічні й невтомні збирачі, тому що справжня цілісність життя - прихована.
І це письмо - теж різновид збирання.

Чудова проза Мирослава Дочинця не залишає байдужим читача. Вже чергова його книга доводить, що перед нами талановитий письменник. Надзвичайно легка для сприйняття і читання.

Ця книга є спробою торкнутися таїни таїн, дару, що зветься - Кохання. І як воно осяяло життя великих. Незбагненні дороги Мужчини до Жінки і Жінки до Мужчини. їх не міг збагнути навіть мудрий Соломон, прирівнюючи до слідів змії на скелі, птиці в небі, риби у воді... Навіть великих кохання робить слабкими і вразливими, позаяк руйнує бар'єри і знищує укріплення, які ми зводимо довкола себе. Для одних це пломінець свічі, для інших — рушійна стихія, що перекраює особистість - малих робить великими, а великих трощить у порох.

Ця книжка - продовження циклу («Многії літа. Благії літа», «Вічник», «Світован», «Синій зошит») про дивовижного карпатського старця Андрія Ворона. У ній -крихти його мудрих роздумів, спогадів, передбачень, одкровень і порад, як жити довго в здоров'ї, щасті, спокої і радості. Себто філософія життя для кожної людини і на кожен день.

Жінки здатні на все. А декотрі навіть на більше. Ці історії саме про таких жінок.Колись вони гралися в ляльки. А потім життя почало жорстоко гратися ними. І вони прийняли цю гру. І перемогли.