Ярослава Литвин — об авторе

Клаус Отто Бах – німець «в самом расцвєтє сіл» із повною головою власних тарганів, випещених його незадоволеною мамцею у дитинстві. Дивні уявлення цієї жінки про все та методи її виховання втілилися в тому, що у свої 43 рочки Клаус Отто, вважайте, нікчема. Він не надто привабливий, ще й товстий, скупий, працює «сірою мишкою», обожнює жіночі колготки та мріє про щастя (а хто не мріє?). В нього майже немає друзів, а той єдиний, що був, одружився із українкою і тепер тільки й торочить, що про її наїдки та бомбезний вигляд. І Клаус Отто вирішую діяти! А саме: знайти й собі українку, яка буде за ним ходити, куховарити та радувати око у… колготках. Анкета на сайті знайомств зводить його із Веронікою. Божечки! Вона присилає йому фотку у колготках! За час спілкування виявляється, що не…

Раджу.
Хоча назва є провокативною, але книжка радше гумористична. А взагалі, вона схожа на американські гірки (чи на інші атракціони такого штибу), бо емоції: посмішка-сум-радість. Остання — від того, що так має бути, й сподівання на краще.

Цікавий погляд іноземця на Україну. Якщо спершу від його сприйняття наших реалій хочеться сміятися, потім заховатись якомога глибше в мушлю і звідти палко протестувати проти відповідної частини написаного, то з часом тебе ловлять флешбеки, й ти розумієш, що дійсно, бокова полиця в плацкарті недалеко від туалету дарує швидше негативні враження (а якщо тобі пощастило на той момент бути широкообсяжним, але ти однаково хочеш від них абстрагуватися — це може не вийти: бік і плече можуть на кілька днів запам'ятати своє впирання в стінку), а щось і досі…