Андрей Васильевич Головко́ (1897—1972) — советский украинский писатель.
Андрій Васильович Головко (* 3 грудня 1897, с. Юрки, Кобеляцького повіту Полтавської губернії Російської імперії , нині Козельщинського району Полтавської області України — † 5 грудня 1972 Київ, УРСР) — український письменник, критик.
Андрій Головко народився в 1897 у с. Юрки, Кобеляцького повіту Полтавської губернії в багатій селянській родині.
Із 1905 по 1908 вчився в сільській школі, де почав писати вірші російською мовою. Навчаючись у Кременчуцькому реальному училищі (1908–1914), під впливом «Кобзаря» перейшов на українську мову (1912)[1]; за створення українофільської «Юнацької спілки» вибув з останнього курсу…
училища.[2]
У 1915 р. вступає до Чугуївського військового училища прапощиків, яке закінчує цього таки року, і одразу потрапляє на фронт. Поручник А.Головко командує полковою кінною розвідкою, бере участь у боях під Равою-Руською (Львівська обл.), згодом, після поранення, у запасному батальйоні навчає новобранців.
1917 року А.Головка обрано до солдатського революційного комітету у м.Торжок Тверської губернії.
Після повернення в Україну деякий час учителює. У 1918 р. стає працівником кременчуцької повітової газети «Нове життя». Наступного, 1919 року, дебютує збіркою ліричних поезій «Самоцвіти».
Воював в Армії Української Народньої Республіки за незалежність України.
Влітку 1920 Андрій Головко добровільно вступає до лав Червоної армії, де спершу стає командиром підрозділу кінної розвідки, а згодом лектором у Харківській школі червоних старшин.
Після демобілізації повертається до вчительської роботи[3]. Деякий час учителював, був секретарем при виконкомі у с. Білики.
У 1924 застрелив свою дружину та 6-річну доньку; проходив лікування у психіатричній лікарні[4][2] Санітарка лікарні, де лікувався Андрій Головко, народила від нього дочку; батьківство згодом, вже після війни, узаконено.[3]
У 20-х роках приєднався до спілки селянських письменників «Плуг». Ранні збірки оповідань («Дівчинка з шляху», 1923; «Червона хустина», 1924; «Можу», 1926; «Пилипко», 1928 та ін.) мають риси революційного романтизму. Твори Головка довоєннного періоду — романи про життя українських селян «Бур'ян» (1927) та «Мати» (1932; 2-ге вид., перероблене — 1934). Роман «Бур'ян», що розглядався владою СРСР як твір «про переслідування сількора на селі»[5] та про «класову боротьбу на селі в 20-х рр.», де «вперше в радянській літературі змальовано образ сільского комуніста»[6] одразу ж видано російською мовою (видавництво «Пролетарий», 1928).
Автор кіносценаріїв до фільмів «Митько Лелюк» (1937) й «Літа молодії» (1940).
Під час Німецько-радянської війни — військовий кореспондент газет «Комуніст» та «За честь Батьківщини».
Автор п'єс «В червоних шумах», «Райське яблуко» (обидві — 1946). Роман «Артем Гармаш» — ч. 1 — 1951, ч. 2 — 1960, ч. 3 — 1970. На кіностудії ім. О. Довженка екранізовано його твори «Бур'ян» (1966) та «Пилипко» (1964).
Твори А. Головка перекладалися російською, болгарською, німецькою, польською, словацькою, угорською, чеською та іншими мовами.
Лауреат Державної премії УРСР ім. Т.Шевченка (1969) за перші дві книги роману «Артем Гармаш». Нагороджений орденом Леніна й медалями.
Меморіальна дошка А. Головку на будинку письменників Роліт у Києві
За радянських часів Андрій Головко вважався «корифеєм» української літератури. Його твори входили до шкільної програми вивчення, а біографія, за умов радянської пропаганди, була «підчищена» від небажаних фактів.
