Зинаида Луценко — о писателе

«Шукайте своє коріння. Згадайте поіменно своїх родичів і їхні діла. Запаліть для них свічку у Святвечір. Роздайте дітям гостинців на вічну пам’ять і за упокій душ своїх дідів та прадідів, батьків і матерів.»

Міловице, ти і справді необдумана, адже жила за покликом серця, а не розуму. Не було часу, а то може і бажання на роздуми, адже почуття були важливіші. На слова батьків, ти, необдумана, не зважала. Чи ж могли вони зрозуміти тебе? Кохання! Воно затьмарує все на світі, і розум, і поради зі сторони, і тверезість думок. Має значення тільки тут і тепер. І він, що полонив серце. Ти, Міловице, не думала про майбутнє, жила своїм Ільком, вірила про рай в шалаші. Але не вийшло раю, так. Необдумана Міловице, дуже швидко скінчилися твої вітання в хмарах. Адже злидні дуже швидко вміють забрати…

Невеличка книжка з величезною душею. Прочитала її буквально за кілька годин, а запам'ятаю мабуть на все життя. І не зважаючи на важкі теми, порушені в романі, читається він дуже легко. Варто читати всім, хто жадає не забути історію бурхливого ХХ століття. Згодна з попереднім рецензентом - книжка асоціюється з "Марією" Уласа Самчука. Справа тут в родстві книжної душі, а не в якійсь спробі спародіювати. Ця кнажка самобутня й однозначно варта уваги сучасного читача.