Лучшие книги Владимира Евгеньевича Панченко

Микола Зеров (1890–1937) – ключова постать в історії національно-культурного Ренесансу 1920-х рр. Літературознавець, лідер «п’ятірного грона» поетів-неокласиків, полеміст, блискучий перекладач, київський Золотоуст, чиє ораторське мистецтво справедливо вважається неперевершеним, «живе срібло», за визначенням друзів, – усе це грані однієї творчої особистості.

«Повість про Миколу Зерова» Володимира Панченка є дослідженням історії життя цієї незвичайної людини. Проникливий аналіз різних аспектів творчості Зерова поєднується із увагою до культурного й суспільно-політичного контексту 1910–1930-х років, до літературно-мистецького середовища Києва того унікального часу. Ведучи вільну від академічних надмірностей оповідь, покликану актуалізувати традицію «повісті минулих літ», автор органічно використовує рідкісні архівні матеріали, раритетні періодичні видання і документи. Його «пошуки утраченого часу» – це спроба максимально наблизити до нас події й обличчя тих«різьбярів», які, попри «підлі і скупі часи», прагли піднести українське художнє слово на «справжні верхогір’я».

Дослідження Володимира Панченка стало переможцем престижного книжкового рейтингу "Літакцент року-2018" у номінації "Літературознавство".

У пропонованому виданні — графічні реконструкції, описи та відомості з історії старовинних гербів міст і містечок з усіх регіонів нашої держави, відтворені за тогочасними документальними джерелами — від XIV до початку ХХ століття. Ця книга — безцінна знахідна для всіх небайдужих шанувальників українських старожитностей та нашої минувшини.

«Сонячний годинник» – книга сучасного пілігрима, якому в подорожах по Україні відкриваються історії «знайомих незнайомців» із ХVІІ-ХХІ століть. Їхні імена переважно відомі, проте чимало життєвих сюжетів і «зигзагів» доль залишаються прикритими пеленою часу. Двадцять чотири розповіді, вміщені в книзі, покликані максимально наблизити небайдужих читачів до тих місць, із якими й пов’язана неповторна драматургія життя людей, вартих уваги пам’ятливих нащадків. А щедра добірка ілюстрацій допоможе зримо уявити все те, про що оповідає автор – мандрівник і дослідник. До другого видання увійшли шість нових нарисів.

Капрійські "intermezzo" Михайла Коцюбинського і Володимира Винниченка мали надзвичайно цікаві продовження в їхній творчості. У цій книжці – "італійська" проза обох письменників. Епістолярій, частина якого друкується вперше, дозволяє увійти в світ найінтимніших переживань письменників, а також в атмосферу тих філософських, політичних та естетичних дискусій, які велися в колі російських емігрантів – друзів Максима Горького. Горький є мовби третім "персонажем" цієї книги. Книжка містить чимало матеріалів, які дають можливість читачеві "переселитися" на Капрі початку XX ст., цей дивовижний "острів Утопію", а водночас – побачити творчість двох українських класиків крізь несподівану, "італійську" призму...

Повість І.Франка "Перехресні стежки" написана майже 100 років тому. Вона і досі привертає увагу як динамічним, сповненим детективними елементами, сюжетом, так і поглибленим психологізмом у змалюванні характерів героїв, органічним поєднанням панорами галицького життя на рубежі XIX-XX століть і мікроаналізу загадок людської душі.
Автор розглядає "Перехресні стежки" і як захоплюючий любовний роман, детально зупиняючись на відтворенні психології закоханих, на зовнішніх і внутрішніх конфліктах, а також на характерах головних героїв.