Новинки Владо Жабота

Doktorski študent zgodovine Radovan Podolni se po navodilih mentorja poda na nekdanje vojno žarišče, da bi tam preučil arhive in raziskal obmejne trdnjave. Na videz jasna naloga odkriti objektivno resnico preteklosti pa postaja z vsakim korakom bolj zastrta in nevarna. Radovanov znanstveni pogled se lomi pod težo sanj in naključij, ki mu križajo načrte, dokler naposled ne spozna, da vojne v resnici še ni konec. Duh pobitih na bojišču, ki je v romanu imenovan zduh, še vedno živi, svojo energijo seli na preživele, ki, ugreznjeni v prastare boje, ne preizprašujejo globljih vzrokov vojne. Prav slednji pa so glavna tema romana Sveti boj. Vlado Žabot s svojim značilno slikovitim in sugestivnim jezikovnim izrazom, ki dogajanje prestavlja v polbudni, mitski čas, neustrašno pogleda na hrbtno stran ideologij, ki si od nekdaj prizadevajo v demonski sili vojn videti svetost junaštva. Radovan razkrinka iluzijo, ki skozi zgodovino poganja dialektiko zmagovalcev in žrtev, ko v človeku uzre duhovno bitje, ki se napaja v domišljijskem in mitskem, čeravno slednjemu nadeva še tako racionalen obraz. Iz krogotoka nasilja najde edino mogočo pot in jo na koncu tudi uresniči, ko vzame nase težo sveta. Mojstrsko izpisana zgodba o krogotoku vojnega nasilja in subjektivni zmagi posameznika – za naš čas, za vsak čas.

Roman Vučje noći baštini veliko nasleđe evropske književnosti.
Služeći se elementima gotike, misterija, tematizovanjem đavola i veštica, kao i ekspresionističkim, razlomljenim, gotovo poetskim vizijama u prozi, Žabot ispituje zaostavštinu paganskog u savremenom svetu. Kao rascepe u nama znanoj slici sveta i kao rascepe u samom čoveku, onda kada se nađe u sudaru sa graničnim prostorom u kome se kalendari ukrštaju a sama priroda oblikuje postojanje.
Ima nečeg kafkijanskog u romanu Vučje noći. Žabot preispituje (ne)sposobnost pojedinca da savlada zamke koje postavlja zarobljeni i zaustavljeni kolektiv.
Za roman Vučje noći Žabot je dobio „Kresnikovu nagradu“, najvažnije književno priznanje u Sloveniji.
Roman Vučje noći doživeo je više izdanja u Sloveniji. Objavljen je i u antologijskoj ediciji Slovenska zgodba (2004).
Vučje noći su prevedene na ruski (u dva izdanja), nemački, poljski i makedonski jezik.

Дія роману «Суккуб» розгортається у великому місті, де всі атрибути урбаністичного простору доведені до меж можливого. Життя в місті є елементом сучасної суспільної моделі, ідеальної для руйнування людської свідомості. Валент Косміна, протагоніст твору, відчуває, що його особистість може просто розчинитися у цивілізаційному хаосі. Він передбачає, що речі, які нас оточують і нам здаються звичними, приховують зовсім інші смисли, тому й вигадує власний світ, де він сам собі здається кращим. Проте відхід від реальності провокує у Валента параною і він опиняється у зачарованому колі – втеча від параної є каталізатором її розвитку.
«Суккуб» – четвертий роман відомого словенського письменника Влада Жабота. Ознаками стилю автора є атмосфера мороку й еротики, багата автопоетична мова, міфологічні та біблійні мотиви, розсипані у тексті символи.

В романе словенца Владо Жабота (род. 1958) передается магия родного писателю Прекмурья с его прекрасной природой, древними преданиями и мифическими силами. В книге мало указаний на время действия (а это современность) и создается впечатление, что события происходят вне конкретной исторической эпохи. Сквозь призрачную доступность языка романа проступает сложнейшая игра смыслов и ритмов, перемежение образов, предлагаемых реальностью и рожденных подсознанием главного героя. Все в произведении направлено на создание особой атмосферы метаний человека, растерявшего прежние ценности, судорожно хватающегося за остаточные смыслы и правила, но…

В романе передается "магия" родного писателю Прекмурья с его прекрасной и могучей природой, древними преданиями и силами, не доступными пониманию современного человека, мучающегося от собственной неудовлетворенности и отсутствия прочных ориентиров.

Dvojčka Jurij in Mara sta ob rojstvu ločena, da bi se kasneje znova našla, se poročita, da bi se kruto razšla, se vzljubita, da bi se sovražno prezirala − ujeta sta v krvavem krogotoku, ki nenehno prehaja iz življenja v smrt in nazaj v življenje. Njuna žalostna zgodba je dolžnostna daritev bogovom, ki terjajo svoj davek, da bi ohranjali red stvari v prid ljudem. A protagonisti v tej epski pesnitvi niso le lutke v rokah bogov. Skozi mogočen in živ poetični jezik v zaklinjevalskem ritmu heksametra nihajo med pokornostjo bogovom in magnetom strasti: blodijo po močvirnatih krajinah hrepenenja, mežikajo skozi meglice prividov in se pred neurji maščevanja zatekajo pod krošnjo arbor mundi, drevesa sveta. A zla slutnja je za človeka, ki se lastni usodi ne boji pogledati v oči, vedno zlovešče blizu. Starodavni mit v Žabotovi Sveti poroki čarobno oživi, kot bi vseskozi ždel v podtalju nezavednega in čakal, da se naseli in povsem udomači v tej avtorjevi epski stvaritvi.

Roman prikazuje dogajanje zadnjih dvajsetih dni pred božičnim večerom. Glavni protagonist Rafael Meden skuša v pogansko Vrbje vrniti krščanstvo. Njegova prizadevanja izničita Aazar Michnik, njegov mladostni učitelj, in Michnikova nadarjena učenka Jemima, ki kot nosilca zlega in poganskega pehata Rafaela v svet polsanj, blodenj in prividov.

Roman enega najvidnejših sodobnih slovenskih romanopiscev, ki je doslej gradil svojo prepoznavno poetiko predvsem z opisovanjem odmaknjenih, zakotnih in zamočvirjenih ambientov, se tokrat loteva povsem sodobne, urbane zgodbe. Dogajanje je umeščeno v velemestno okolje, kjer so zgodi umor, ki se zgodi predvsem v glavi glavnega junaka. Vsekakor je Sukub roman, ki bo pritegnil zahtevnega bralca, pa tudi vse tiste, ki so jim blizu mitološke in psihološke teme.