Рецензии на книги — Щепан Твардох

Ось нарешті руки дійшли до "Морфію" Щепана Твардоха. Хоча навіть не знаю як книга опинилась у мене на полиці, напевне спрацювало та сама "чуйка", а з об'єктивних причин хіба що зацікавив дуалізм про який йшлось в анотації, тому що книги про війну читаю рідко, а польських авторів напевне ще рідше. Так про що ж книга? Як на мене, насамперед, про ідентичність, про частку у ній національної ідеї та про штучність нав'язуваного патріотизму. Головний герой Константи Віллеманн є сином німецького офіцера та польської аристократки, тому, коли починається війна, мусить вирішити на якій він стороні. Питання ідентичності розкрите дуже глибоко за допомогою роздумів та вчинків головного героя, котрий намагається зрозуміти ким він є насправді і чи є в нього шанс стати кращим. Неоднозначність Констати…

Щепан Твардох пишет очень необычно. Это второй его роман, прочитанный мной. Первый ("Вечный Грюнвальд....") совершенно выносил мозг, но я его осилил и не жалею об усилиях. Хотя для полного его понимания необходимо прочитать его снова.

Приступая к "Морфию", я ожидал чего-то похожего крышесносного, тем более, что и начинался он очень необычно - сразу же возникло какое-то ощущение раздвоения-задвоения текста:

Таки просыпается. Просыпаюсь. Я проснулся. Глаза режет, катышки гноя ковыряет, ковыряю пальцем, ресницы склеил гной. Открываю. Где я? Не дома.

Но вскоре привыкаешь, и роман читается взахлеб. Правда до тех пор, пока не станет тошно - и требуется перерыв. Твардох не жеманится, не жалеет своего читателя, пишет очень грубо, на грани фола, и вываливает на читателя всю грязь, если она есть. А…

Жуткая книга. Тёмная, чёрная. Не люблю такие. Зачем читаю - не знаю. Это тьма, грязь, она затягивает в себя. Высасывает сознание, сковывает. Давит. Это двойничество себя самого, нестабильность, необретенность. Дикая смесь эроса, танатоса и хаоса. Это странное оживление воспоминаний о первой любовнице, страхах, потерянности. Не люблю такие книги. Не могу рекомендовать никому. Понимаю, что неплохо сделано, особенно со второй четверти. Но не повод это рекомендовать. Разве что любителям чернухи, польской истории и саморазрушающей рефлексии. Но хорошо. Но больно. Но хорошо. Но зачем? Лучше разом проглотить её, чтобы выблевать тоже разом. Быстро. Быстро. Забыть поскорее навязанный чужой позор, своей коллективной вины хватает. Бессмысленной, беспощадной, никому не нужной, кроме самих…

Друга після “Морфію” книга тандему письменника Щепана Твардоха та перекладача Остапа Українця вийшла у Фабулі у 2020 році під назвою “Король”. Цікаво, що в англійському перекладі назву твору дещо конкретизували, він вийшов під заголовком “King of Warsaw”, дослівно “король Варшави”. І справді левова частка дії роману розгортається саме у столиці Польщі 1936-го року, з цього часу і місця ми лише інколи переміщуємось на 50 років уперед до Палестини, де знаходимо оповідача історії, який і був очевидцем та водночас одним з головних героїв тих подій. З вищесказаного вимальовується і тематика варшавського гетто. Автор не зраджує ані характерному для себе стилю, ні проблематиці ідентичності, ні техніці ненадійного наратора, Через що кінець, особливо якщо ви уже читали “Морфій”, швидше за…