Мати все

Заголовок роману відбиває план смислу роману. Безумовно, це гра слів, каламбур:
1. «мати» – дієслово. Для кожного герою роману те ВСЕ – індивідуальне: для кого – гроші, для кого – любов, для кого – нероздільна влада, для кого – просто тепла ковдра й гаряча їжа;
2. «мати» – іменник. І дійсно, «мама – все», бо Іветта Андріївна Вербицька, мама Ліди й Платона, – фігура, яка так чи інакше таки вплинула на долю кожного в романі.

Люко Дашвар про те, що вона хотіла сказати книжкою "Мати все":

У кожної людини в шафі є скелети. І наскільки нам було б легше, наскільки ми були б щасливіші, якби змогли відчинити ту шафу й знищити ці скелети. Та не кожна людина на це наважиться.

Про задум роману «Мати все» Люко Дашвар розповідала:

Ця історія почалася півжиття тому, коли на одеському пляжі я випадково опинилася поряд із дивною компанією: огрядною колоритною одеситкою, її зануреним у власний світ сином років 20 і сільською дівчинкою-підлітком. Та, остання, була між ними чужою, зайвою. Вона й сама це відчувала, сиділа каменем, не сміла очі підвести, і я би вже пірнула у море замість спостерігати за трійцею, та раптом колоритна одеська мама сказала дівчинці слова, що прибили мене до одного місця, змусили завмерти, вразитися і… не забути. Уже ніколи не забути

Уся система образів працює на реалізацію задуму роману: продемонструвати наслідки безумного людського бажання й прагнення «мати все» будь-якою ціною.

Експерт Бі-Бі-Сі, телеведуча й депутат Ольга Герасим'юк представляє книгу Люко Дашвар:

"Мати все" - безперечно, гра слів, яка погано перекладається іншою мовою. Все, що в цій книжці відбувається, взагалі погано перекладається на інший світ. Бо це все може статися лише тут і лише з нами. Я зараз ходжу своїм київським Подолом, де моя домівка, і роззираюся - в якому, цікаво, будинку жили ті жінки, яких оце так помордувало любов'ю? В те, що вони були справжні, я вірю абсолюютно.

Люко Дашвар знає, що любов, якою вона є насправді, страшно й стидно буває показати людям, - вона божественна й бридка, вона така болюча, вона із гордої людини робить розчавленого слимака, а чисте ніщо висаджує на трон, вона підносить на самі небеса, щоби скинути тебе звідти, блаженного, у брудну застояну калюжу й роздивлятися, як тобі любо так умирати, пізнавши ті небеса...

Чи може викликати такі почуття масова література? Ну... я думаю, що така - може. Ось прочитайте це самі. Ось побачите - за одну ніч. Буде боляче, бридко, солодко й дуже добре. І ви можете не зізнаватися, що це - про вас".