Не знаю точно, яким дивом мені вдалося дочитати це творіння, але все ж таки це сталося. Інформація в книзі вже неактуальна, оскільки вона була написана у 1963 році, і багато аспектів давно застаріли. Окрім того, зображення чоловіків як емоційно незрілих істот є проблематичним, оскільки воно підкріплює стереотипи та знецінює чоловічий емоційний досвід. Також мені не сподобалося, що жінка повинна підтримувати чоловіка, а від чоловіка цього не очікується. Крім того, мене дратує чіткий поділ сприйняття життя та почуттів за статтю. Наприклад, риси, які в цій книзі описані як притаманні лише чоловікам, є у мене, і я жінка. Відчутний також певний сексизм, і загалом погано, що така застаріла як морально, так і інформаційно книга досі користується популярністю.
Як жінка, я не можу повністю погодитися з запропонованою теорією, адже не можна так узагальнювати та об'єднувати всіх людей. І з боку чоловіків, припускаю, це також викликає незгоду. Чим більше людина розвиває свій інтелект та емоційну зрілість, тим складніше передбачити її реакції.
Найбільше мене розчарувала спроба поділити чоловіків та жінок лише на дві категорії, ігноруючи той факт, що різні риси характеру можуть бути притаманні людям незалежно від їхнього гендеру. Неможливо все звести до чорного та білого, адже кожна особистість унікальна. Я очікувала від цієї книги пояснення підходів до взаємодії між людьми, а не поверхневих метафор про "печери" та "колодязі". Також дратує вправне повторення однієї й тієї ж думки раз за разом, і в деяких місцях автор суперечить власним словам, що теж збиває з пантелику. Чесно кажучи, ця книга надихнула мене створити підбірку найгірших книг, які я коли-небудь читала.
