Приховай мене від... «+++»

Приховай мене від пронизливих поглядів міста,
Бо, кажу тобі, всі тут з одного тіста —
Зрощені, спаяні руками невмілого коваля,
До першого кінця світу, пожежі, повені.
Приховай мене між пітьми і гарячих цяток,
Нехай мені сутінки стануть святом.
Тут буду чорнилом — то стань пером,
Прицілом, гвинтівкою, оком, снайпером.
Приховай мене від людських думок,
Побудь моїм лісом, де я — струмок;
Сховай мене від зневаги, відрази, осуду
В шпаринах побитого часом побуду.
Сховай мене в горах, де ще не бували люди,
Нехай віками крізь мене зростають руди;
Зашифруй мене у програмнім коді,
Сховай під підлогою, там, на споді.
Поводься так, мов мене нема
Торкаючи тіло, крізь шкіру, дна.
Приховай мене, ніби чужі скарби;
Я буду приходити, як знатиму — ти ще спиш.
Сховай мене від людей, від магії, від життя —
Не викини тільки, прошу тебе, зі сміттям.