5

Про Леоніда Кантера я чула давно. Режисер, мандрівник, людина мистецтва, хутір Обирок і різні мистецькі заходи, проект про хліб з нуля. І про самогубство теж чула, була засмучена цим фактом. Коли побачила на книжковій виставці цю книжку від видавництва Люта справа, не вагалася ні миті і одразу купила. Довгенько книжка чекала своєї черги, і от настав її час. І маю сказати, що я провела з нею стільки чудових годин!

Це щоденник експедиції. Компанія друзів вирішила втілити в життя задум: віднести до чотирьох океанів чотири табурети з кухні Леоніда. І от три вже віднесені, а четвертий вони хочуть віднести на мис Горн. Іде не лише Леонід і його дружина Діана, запрошуються всі бажаючі. І це не просто поїздка. Ідея така, що ви не маєте з собою багато грошей і речей. На початку подорожі всі мали по 33 долари і 33 центи, заробляли де вийде: працювали на будівництвах, мили посуд, а то і просто співали в метро. У них був певний план, коли і де вони мають бути. Часом розділялися і потім зустрічалися в певний день в певному місці. Стопили, спали на узбіччях, у друзів, у нових знайомих, у знайомих знайомих, часом і голодували, їхали у кузовах вантажівок, катерах, вертольотах, на кораблях, на автобусах, ішли пішки. Цікаво, що учасницею експедиції була і маленька донечка Леоніда і Діани Маґда, а потім і маленька новонароджена Патагонія.

Читала і насолоджувалася кожною сторінкою. Вони по-хорошому божевільні, вільні, відкриті до світу, готові на експерименти. І після прочитання книжки самогубство Леоніда мені вже не здавалося таким безглуздим. Бо він так горів, так палав, і свої 38 років прожив так яскраво, що іншим на це треба два, а то і три життя. Хоча краще б щоб він жив і далі дивував і вражав своїми витівками.

Суперова книжка, залишу в бібліотеці.