3

Після щирого захоплення книгою  Ілларіон Павлюк - Танець недоумка  очікувала від автора чогось такого ж унікального й неперевершеного. Однак виявилося, що книга зовсім "не моя". Вкотре переконуюся, що часові петлі та інші подібні до "дня бабака" речі мені не цікаві. Книгу дочитала радше з упертості, аніж справді було цікаво дізнатися, що врешті станеться з героями.

Суттєвими "плюсами" роману все ж є динамізм та психологічна складова. Власне, останнє й зрозуміло, адже головний герой - кримінальний психолог. Він намагається з одного боку зрозуміти психологію і вбивці, і жертви, а з іншого - не втратити людське у своїх пошуках. Та Андрію доводиться боротися проти містичного, того, що перебуває за межами людського розуміння. І цього містичного, як на мене, було трохи забагато.