3 Як добре, що я не жила в СРСР

Збарський склав іспит на атестат зрілості в Кам'янець-Подільській гімназії , але вищу освіту поїхав здобувати до Женеви, де вступив на природничий факультет університету. Що мене насмішило, це те, як такий інтелігент з хорошою освітою не зміг спочатку знайти хорошу роботу в Росії. Він мусив заново в Росії ще раз захищати свій диплом і керувати маєтком якоїсь вдови. Він відомий тим, що брав участь у бальзамуванні тіла Леніна. 

Читаючии цю книгу, я ще раз радію, що не жила в ті радянські часи. Це видно на прикладі життя такого інтелігента як Збарський: 1950 року був заарештований та звинувачений в тому, що написана ним брошура «Мавзолей Леніна», яку три роки поспіль видавав Політвидав, є політично шкідливою. Також Штейн розповідає, що ще в юності Збарський перевозив заборонену на той час літературу, переховуючи її, наприклад, у сіні. Збарського звинуватили ще в тому, що велич завдання бальзамування тіла Леніна він применшив описанням способів бальзамування в стародавньому Єгипті та повідомленням про розтин тіла Леніна. Штейн докладно розповідає, як Збарський шукав способи, щоб довше зберегти тіло. Також найважчим стало звинувачення в шпигунстві на користь Німеччини. Збарський перебував у в'язниці майже два роки.

Читаючи цю книгу розумієш, наскільки радянська влада все перекручувала, спочатку хвалила, використовувала тебе, а коли вигідно — применшувала значення і арештовувала. Навіть Штейн розповідає, які дурниці він зустрів про свої п'єси у газетах. І наскільки в росіян є цей культ поклоніння особі. Такий терор, несвобода слова, дій просто недопустима.