5 - Це звучить як маячня. - Але це не означає, що це неправда

Меллорі - наркоманка в реміссії. Вже рік як вона «чиста», не пʼє навіть кави, але для роботодавців то нічого не значить. Є, нехай хоч і в минулому, слово «наркоман», - є проблеми. Та, незважаючи на труднощі, кураторові вдалося влаштувати її в гарну родину нянею до маленького хлопчика.
Тедді - пречудова дитина. Він не істеричний, не гіперактивний, не балуваний, на свої пʼять років врівноважений і спокійний малюк. Меллорі легко з ним зійшлася з перших хвилин знайомства. Батькам трохи було важче прийняте минуле дівчини, але мати Тедді працює в реабілітаційному закладі, то ж вона розуміє Меллорі і її проблему.

Меллорі і Тедді було добре разом. Можна сказати, ці двоє знайшли один одного. Дівчина розуміла свого вихованця, вони разом читали, купалися, гралися видумані ігри, гуляли лісом, що ріс поруч, готували їсти. Тедді розповів їй про свого уявного друга, Аню, яка з ним розмовляла, особливо, коли він залишався сам. Іноді ця Аня давала поради, іноді робила з хлопчика капризулю. На це не особливо зважали, майже в кожної дитини є вигаданий друг, і навіть майже ідеальна дитина рано, чи пізно, хоч іноді стає трохи нестерпною.

Та з часом Меллорі почала спостерігати щось дивне у поведінці Тедді.
Хлопчик дуже любив малювати. Спочатку його малюнки виглядали як малюнки пʼятирічного малюка, звичайнісінькі каракулі. Та потім стали проявлятися образи. Страшні, незрозумілі.
*Дівчина, що зайшлася в беззвучному крику, потім вона від когось втікає, чоловік, що тягне безвільне тіло… *
Тедді пояснює, що то Аня розповідає йому, що малювати, що то її тіло закопують у глибоку яму. І це теж помітно на трохи карикатурно намальованих, але все ж зрозумілих дитячих малюнках.
Згодом відбувається щось страшніше і незрозуміліше. Адже малюнки стають чіткими, гарними, відчувається рука професіонала. Сам Тедді робиться замкнутішим, він ховає те, що малює (Меллорі доводиться йти на різні хитрощі, щоб знайти їх), та й сам він довше проводить денний тихий час.
І чим більше дівчина хоче дізнатися, що ж тут відбувається насправді (адже ходять слухи що в цьому маєтку, а саме в котеджі, де проживає Меллорі, було вбито таку собі Енні Барнетт, то ж чи не її це привид не дає спокою малюку Тедді?) тим більш напруженіші стають її стосунки з батьками останнього.
І ось одного разу Меллорі дізнається справжню таємницю цієї сімʼї.

Захопливий, абсолютно непередбачуваний триллер, який тримає в напрузі до останньої сторінки, та ще й має абсолютно фантастичний, неперевершений фінал. Це просто бомба-ракета, як любить казати моя шестирічна знайома про щось дууже захопливе.
Мені подобається Меллорі. Чудова дівчина з поганим минулим. В двадцять один рік у неї за спиної багато с*ані. Але вона сама дає собі шанс. Вірю, що впорається.

Триллер з малюнками - це така прикольная ідея, що я не розумію, чому вона не популярна. КСД перевершив себе, коли зробив таке видання. Бо до всього того трепету і, що там приховувати, таке трохи жаху, атмосфери добавляли ще й ці малюнки, і деякі з них справді були моторошні.

Перевод

Мэллори - наркоманка в ремиссии. Уже год как она «чистая», не пьет даже кофе, но для работодателей это ничего не значит. Есть, пусть хоть и в прошлом, слово «наркоман», - есть проблемы. Но, несмотря на трудности, куратору удалось устроить её в хорошую семью, няней к маленькому мальчику.
Тедди - замечательный ребенок. Он не истеричный, не гиперактивный, не балованный, на свои пять лет уравновешенный и спокойный малыш. Мэллори легко с ним сошлась с первых минут знакомства. Родителям немного было труднее принять прошлое девушки, но мать Тедди работает в реабилитационном учреждении, так что она понимает Мэллори и её проблему.

Мэллори и Тедди было хорошо вместе. Можно сказать, эти двое нашли друг друга. Девушка понимала своего питомца, они вместе читали, купались, играли в выдуманные игры, гуляли по лесу, что рос рядом, готовили еду. Тедди рассказал ей о своём воображаемом друге, Ане, которая с ним разговаривала, особенно, когда он оставался один. Иногда эта Аня давала советы, иногда делала из мальчика капризулю. На это не особо обращали внимания, почти у каждого ребенка есть вымышленный друг, и даже почти идеальный ребенок рано или поздно, хоть иногда становится немного невыносимым.

Но со временем Мэллори начала наблюдать что-то странное в поведении Тедди.
Мальчик очень любил рисовать. Сначала его рисунки выглядели как рисунки пятилетнего малыша, обычные каракули. Но потом стали проявляться образы. Страшные, непонятные. *Девушка, зашлась в беззвучном крике, потом она от кого-то убегает, мужчина, тянущий безвольное тело... *
Тедди объясняет, что это Аня рассказывает ему, что рисовать, что это ее тело закапывают в глубокую яму. И это тоже видно на немного коряво нарисованных, но все же понятных детских рисунках.
Впоследствии происходит что-то страшнее и непонятнее. Ведь рисунки становятся чёткими, красивыми, чувствуется рука профессионала. Сам Тедди делается более замкнутым, он прячет то, что рисует (Мэллори приходится идти на разные ухищрения, чтобы найти их), да и сам он дольше спит в дневное время в своей комнате.
И чем больше девушка хочет узнать, что же здесь происходит на самом деле (ведь ходят слухи что в этом поместье, а именно в коттедже, где проживает Мэллори, была убита некая Энни Барнетт, так не ее ли это призрак не дает покоя малышу Тедди?), тем более напряжённее становятся ее отношения с родителями последнего.
И вот однажды Мэллори узнает настоящую тайну этой семьи.

Захватывающий, абсолютно непредсказуемый триллер, который держит в напряжении до последней страницы, да еще и имеет абсолютно фантастический, непревзойденный финал. Это просто бомба-ракета, как любит говорить моя шестилетняя знакомая о чем-то очень захватывающем.
Мне нравится Мэллори. Отличная девушка с плохим прошлым. В двадцать один год у нее за спиной много с*ани. Но она сама дает себе шанс. Верю, что справится.

Триллер с рисунками - это такая прикольная идея, что я не понимаю, почему она не популярна. КСД превзошел себя, когда сделал такое издание. Потому что ко всему тому трепету и, что там скрывать, ощущению ужаса, атмосферы добавляли еще и эти рисунки, и некоторые из них действительно были жуткие.