5 про звичку до цікавості

Серія "Страны и народы" не перестає приносити радість. Книжечки в ній всі однакові, більш-менш тоненькі, з м'якою палітуркою, газетним папером, трохи ілюстровані. Не нарядні. Чимось схожі на невелички цеглинки, що окремо не цінні а разом вже цілий дім. Якщо з видань цієї серії і не вдасться побудувати вежу зі слонячої кістки, то будуйте собі просту хатку і живіть. Буде вам де сховатися від людей що їм ніколи не цікаво ніщо крім своїх гаджетів.. Я подивився список видань серії і так і не зрозумів як це, власне, може бути "не цікаво". Кожна книжка це невелика наукова-популярна монографія, написана людською мовою котру зрозуміє і розвинений підліток років 12 і старий дідусь. Кількість напрямів публікацій - 25 (від філософії до сільського господарства), серія видавалася з 1977 до 1991 року. Вам відома якась подібна серія в світі?

Я не надто поважаю пам'ять СРСР але мушу визнати що деякі антропологічні явища започатковані того періоду були прогресивними. Не стільки через те ЯК саме "це" було впроваджено в побутові практики, скільки завдяки енергійності у копіюванні зразків аналогів котрим не було тут. Це кличеться модернізацією суспільства і не може бути моральним чи аморальним явищем. Якщо ви копіюєте якусь ручну виробничу методику (наприклад, як більш ефективно доглядати сад), це може вважатися крадіжкою або ні? У випадку з впровадженням культу книжки як передавача знаннь у СРСР все звичайно було трошки складніше, бо тут ті що перейняли методику мали надію захопити сусідні дерева також, але це не важливо, головне які наслідки це спричинило. Можна, багато з чим порівнюючи зі світової практики, вказати на багато дебільного в радянській політиці книговидавництва (плановий підхід та цензура наприклад), але такої кількості науково-популярної літератури для умовного юнацтва світ ще бачив. Як до речі, і видань про мистецтво, зокрема альбомів, коли з'явився тренд "ми найбільш культурна країна". Чи в цьому є велика місія, або так воно випадково вийшо, але гуманітарна науково-популярна література того часу переважно не втратить актуальності і за 50 років. Або гуманітаристика видана у 86-92 роках, коли на хвилі змін друкувалося дуже багато гарних видань.
Ви розумієте що середній наклад таких книжок був не меншим 100 000 штук? Важко уявити скільки екземплярів господнього вогню цікавості до світу мерехтять навколо і чекають на глядача, важко осягнуть користь для всіх від цього

Книжка про юкагірів розповідає нам про юкагірів. Це палеоазіати. Справа в тім що нам про них нічого невідомо до середини ХVІІ століття (і від того часу не надто). Мешкають вони на величезній території (не компактно) і лишилося їх не більше 1 000 людей, серед мови яких навіть виділяється 2 діалекти. Вибачте за цинізм, але коли їх не лишиться то археологія нам в цьому випадку не допоможе. Пінвніч, холодно, величезні площі, кочівий спосіб життя, бідність матеріальної культури. Відсутність культурного шару. Юкагіри підуть від нас як камінець під воду і кола на ній скоро розійдуться.
(якщо вам ще не стало цікаво то не читайте)
Автор описує етнічну історію юкагірів, в основному гіпотези, а потім ретельно розповідає про соціальну організацію, господарські практики, їжу, одяг, звичаї. Якщо ви колись читали хоч одну етнографічну книгу то структура цієї здасться вам знайомою. Вони всі схожі.
Автору помітно подобаються люди навколо нього і природа, передається книзі, поцікавтесь.