5 Бот-2: Нова Гілка

Купити книжку півтори роки тому, з мать його, автографом і добратися до неї тільки зараз - о, це так по-моєму, Господи!
Якшо сприймати цю книгу виключно як продовження першої частини, то можна знайти невеликі недоліки, на які я спочатку звертала увагу навіть надто сильно. Як на мене, такий підхід (коли ти з самого початку знаєш у чому вся сіль) не завжди спрацьовує, адже ти дивишся на головних героїв, у котрих розгадка лежить прямо таки під носом і хочеш закричати до них через сторінки книжки, це знання скребеться десь під черепом, не даючи заспокоїтися. Проте, прочитавши післямову, я зрозуміла, що це не є повноцінним продовженням "Бота 1", а лише невеликою гілкою, що відходить від першої частини, а тому сприймається книжка вже інакше.
Що ж ми маємо? Тимур, Лаура і Ріно, старі знайомі, що розішлися своїми дорогами та мають свої психологічні травми після Атаками, знову збираються разом. Прямуючи до Еквадору, вони розуміють, що їх чекає зустріч із психоістотою, а отже - нічого гарного. Вони, плутаючись у здогадках, немов п'яниця у власних спущених штанях, розплутують клубок, який наворотило те, що зародилося у лабораторії серед пустелі.
Це неймовірно, персонажі змінилися, став іншим їх спосіб мислення, їх поведінка, за п'ять років вони перетворилися на нових людей, та попри все це - залишилися такими ж, я не знаю як передати це словами, треба читати і відчувати це. Кожна їх дія знаходила відгук у моєму серці і я щиро співчувала та переживала за них. Події у Еквадорскому Ґуаякілі не залишать вас байдужими, поринайте у світ ботів знову і знову.
Макс Кідрук провів неймовірну роботу, читаючи цю книгу, не треба вмикати фантазію, не треба нічого уявляти, ти просто читаєш, І ЧОРТ ЗАБИРАЙ, ОПИНЯЄШСЯ серед пустелі разом з головними героями. Це безперечний талант і гордість нашої країни, адже створити таку книгу може далеко не кожний, круто, що написав її саме наш співвітчизник! Гордість розпирає, а чом би, власне, й ні?
5 із 5, дякую, Максе, усім серцем чекаю продовження!