Деякі книжки хочеться читати і не впинятися. А от останню книжку Андруховича хочеться запхати собі в бюстье і най буде там, біля серця, біля інтимного місця. І читати в святі хвилини самотности, одинокости та крайньої інтимности. Шоб тільки тобі.
З Андруховичем я знайома.
Ну то громко сказано.
Я була на його виступах, маю з ним фотку (в Україні, тілько певне на домашньому компі) і навіть підписався мені на запрошенні "Аді Цитрині від Карпа Любанського" (до мого встиду з всякими переїздами я втратила того квитка з поля зору, але певна, шо він майбуть то тоже в Луцьку, альбо поміж книжками отут, в Туреччині, загубити я його не могла).
Андрухович то моя зовсім не дитяча любов і еротична фантазія.
Помню сидимо ми з кумою моєю, з Лещук, на тому виступі Бу Ба Бу, і дивимося завороженими очима. Я само заміж перший раз скокнула. Вона холоста ше. Я кажу:

- От якби він мені предложив замуж за нього, я б кинула свого Кольку.
Лещук на мене такими очима круглими:
- Троцюуук, та якби він мені предложив одну ніч...!
І я собі подумала і рішила, шо б я теж погодилася.

Але Андрухович з нас, на жаль, нічо не хтів ні в той вечір ні в якийсь інший.
Та шляхами довгих аналізів мені прояснилося, шо переспати я хотіла б радше з його книжками. Вони всі як одна з влучним, хорошим текстом, такі довершені шо і не приколупаєшся. Роздирали ми вже зі згаданою Лещук на фрази і Перверзії (звідти мені на голову впало ім"я Ада), і Рекреації, і Московіаду.
Про нову книжку.
Я лайк шо вона розбита по містах. Вивудила я з передмови те, шо є навіть два турецьких міста - Ізмір та Стамбул. А Ізмір то ж геть біля мене. І наступного разу повалю по місту з думкою, шо певне Андрухович човгав містом своїми крутими і модними черевиками..
Текст - як завжди - припраплений науковістю й матюками - а то бурхливе поєднання. В кожному місті - пригода хоч маленька, припіднімає оксамитову завісу у вхід особистого життя ЮА, та, втім, хто його зна де там правда а де літературна видумка-витівка.