У новелі змальовується життя трьох талановитих дівчат ─ Марти (вчителька), Ганни (художниця), Софії (піаністка). Кожна з них прагне знайти своє щастя, найповніше виявити багаті духовні сили. Починається твір сповіддю Марти, від імені якої й ведеться оповідь. Через передані емоції вона вводить читача у світ музики, з яким асоціюється постать подруги Софії. Далі йде власне історія знайомства дівчат. Спочатку разом мешкало дві подруги Марта та Ганна. Вони мали схожі погляди на життя і доповнювали одна одну. Після підвищення орендодавцем плати за квартиру дівчата змушені шукати третю співмешканку. Знайомство з Софією відбувається через повідомлення служниці, яка вказує на непривабливі деталі її гардеробу: подерті рукавички, ґудзик від пальта тримається на одній нитці. Згодом, познайомившись ближче, дівчата дізнаються, що Софія професійно займається музикою. Перше враження змінюється після виконання дівчиною етюду Шопена. Перед ними розкривається талановита, вразлива до музики особистість. Між дівчатами встановлюється міцний духовний зв'язок. Долі дівчат складаються по-різному. Марта вийшла заміж і стала зразковою дружиною та дбайливою матір'ю. Ганна виїздить до Риму, де заводить вільні стосунки. Однак цей зв'язок, не скріплюючись справжніми почуттями, швидко розривається. Батька своєї дитини вона покидає. Сина бере повністю під свою опіку. Найтрагічніше склалася доля Софії. Її небуденний талант не зміг зреалізуватися ─ не було кому покрити великі видатки, потрібні для здобуття освіти у Відні. Смерть матері та відмова дядька допомогти завдали їй страшенної муки. Звук розірваної струни фортепіано був останньою краплею для змученого серця. Воно не витримало ─ настала раптова смерть.