Ольга Карі — новинки

Найвідвертіша книжка про місячні:
● невидимі прокладки,
● невидима кров,
● невидимі жінки.
Місячні – табуйована і замовчувана тема. Мати місячні, говорити про них, не соромитись їх – нормально. Час позбутися сорому за те, що жінка — це жінка, а кров — це кров. Місячні — це не хвороба. Місячні – не тавро стиду. Місячні – це нормально! А «хрестик» — це всього лиш позначка в особистому календарику «місячних», а не пожиттєвий хрест, звалений на плечі глобального жіноцтва.
Про що ця книжка?
● Менструальні табу та найкривавіші міфи в історії;
● Каральна радянська гінекологія;
● Менструальна бідність: вата і шмати;
● Громадські вбиральні та жіноча гігієна;
● "Червоні дні календаря", "гості на червоній машині" та інші евфемізми.
Скільки книжок про менструацію ви читали? Мабуть, небагато. Ця тема й досі оповита таємницями, цензурою й густим червоним соромом. «Гості з Червонограда», «ці дні», «червоний день календаря» — лише деякі з кодових слів на позначення цього природного процесу для жіночого організму, і навіть їх у нас не заведено вимовляти вголос. «Хрестик, або Дуже кривава книжка» — насправді не так про менструацію, як про правду. Правду про найінтимніший досвід, що об’єднує цілі покоління знайомих і незнайомих жінок невидимою червоною ниткою.

До книжки увійшли п’ятнадцять найкращих репортажів за результатами восьмого всеукраїнського конкурсу «Самовидець» на тему «Життя у місті». Якими є сучасні міста? Які процеси та явища наближають до них майбутнє, а які, навпаки, — не дають виборсатися з минулого? Міста, у яких ми живемо сьогодні, й міста, у яких житимемо завтра. Міста, які досі не оговталися від травм ХХ століття, і міста, яким іще доведеться заживляти рани, завдані нинішньою війною. Ви побуваєте у містах на Донеччині та в окуповану Криму, на вулицях Львова та Києва, у Чернігові радянському і сучасному... Це п’ятнадцять історій дуже різних людей і міст.

Дебютна книжка репортажів журналістки й гастроблогерки Ольги Карі — про нетуристичну Вірменію. Це збірка дуже різних історій — добрих і світлих, темних і болісних, смішних і сумних, — які авторка почула та прожила у своїх неодноразових мандрах цією країною. Крізь багаті на страви застілля, безмежну гостинність і красу природи проступають трагічні події минулого й сьогодення — історії, які мають щасливе завершення, й такі, що його не мають. У цих репортажах ви зустрінете дуже різних героїв: когось полюбите, хтось вас здивує, над пригодами іншого сміятиметесь або плакатимете. Жодна історія, жоден репортаж не залишить байдужим, бо це не лише майстерна репортерська робота, це ще й тексти, просякнуті особливою любов’ю до Вірменії.