Марко Вовчок - циклы книг | Бумажные издания

Москва, 1957 год. Издательство "Известия". Приложение к журналу "Дружба народов".
Издательские переплеты. Сохранность хорошая.
В сокровищнице отечественной культуры литературное наследие писательницы Марко Вовчок (1833-1907) занимает почетное место. Свыше пятидесяти лет своей жизни она посвятила литературному творчеству.
В настоящий трехтомник выдающейся украинской писательницы включены вошли избранные произведения.
Том I Рассказы из украинского быта ("Сестра", "Казачка", "Отец Андрей" и др.)
Рассказы из русского народного быта ("Надежда", "Катерина", "Купеческая дочка" и др.)
Повести ("Институтка", "Червонный король", "Тюленевая баба" и др.)
Том II Сказки ("Невольница", "Кармелюк", "Совершенная курица" и др.)
Том IIIРоманы ("Записки причетника", "В глуши")

Представляем вашему вниманию аудиоверсию одного из самых известных рассказов легендарной украинской писательницы Марии Александровны Велинской (Марко Вовчок) – «Козачка». Мария Александровна начала свою литературную деятельность в 1857 году. Она отправила несколько своих произведений в Петербург, и уже в декабре того же года вышел сборник ее рассказов – «Народні оповідання», получивший большую популярность. Почти все рассказы касались животрепещущей тогда темы – «ужасов крепостного права» и тяжелой, непосильной жизни крепостных в помещичьих имениях. Книгу восторженно встретили такие известные писатели как И. С. Тургенев и Т. Шевченко. А редактор журнала "Русский вестник пригласил Марко Вовчок в качестве сотрудника, и уже в № 7—8 этого журнала появился авторизованный перевод некоторых рассказов писательницы.
&℗ ИП Воробьев
&℗ ИД СОЮЗ

В сокровищнице отечественной культуры литературное наследие писательницы Марко Вовчок (1833-1907) занимает почетное место. И.Франко называл писательницу "Ясной звездой нашей литературы", ставил ее в ряд "борцов за свободу и человеческие права угнетенных народных масс". Свыше пятидесяти лет своей жизни Марко Вовчок посвятила литературному творчеству. В настоящее издание вошли лучшие произведения писательницы.

Відому українську письменницю Марка Вовчка (псевдонім Марії Олександрівни Вілінської, 1833–1907) справедливо називають літературною донькою Тараса Шевченка.

До видання увійшли твори, написані російською (оповідання «Маруся», «Маша»), а також повісті, оповідання та казки («Чортова пригода», «Невільничка», «Отець Андрій», «Інститутка» й «Три долі»), в яких з глибокою проникливістю зображена трагічна доля жінки-кріпачки, котра в тогочасному суспільстві зазнала найбільшого приниження й безправ’я. Цей образ посідає центральне місце в багатьох оповіданнях Марка Вовчка.

Вродлива панночка, яка приїхала до бабусі після закінчення навчання в інституті, здавалася усім такою милою. Проте кріпосні дівчата дуже швидко зрозуміли, що краса й чарівність можуть іти поряд із жорстокістю. Особливо якщо є відчуття безкарності. У повісті «Інститутка» оповідь іде від імені Устини — кріпосної дівчини, яка стала особистою служницею панночки й потерпала найбільше. Марко Вовочок змогла розкрити всю трагічну суть кріпосництва через талановито виписані образи молодих дівчат, які за інших умов могли б мати зовсім інакші стосунки. До збірки увійшла історична повість «Маруся», яку рекомендовано для додаткового читання в 9 класі.

Марка Вовчка (літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської, 1833—1907) справедливо називають літературною донькою Т. Шевченка. Твори письменниці відіграли провідну роль у становленні української реалістичної прози. Найвищого ідейно-художнього рівня досягає Марко Вовчок у зображенні трагічної долі жінки-кріпачки, яка в тогочасному суспільстві зазнала найбільшого приниження і безправ’я. За словами І. Франка, «з простотою, красою й ніжністю її мови й стилю в’яжеться нерозривно її ніжна любов до всіх нещасних і страждущих, а особливо до найбідніших між бідними — до жінок...».

Класик української прози й активний діяч українського літературного процесу Марко Вовчок прийшла в літературу напередодні селянської реформи 1861 р., в час назрівання в Україні та й в усій Росії революційної ситуації.
Особливостями життєвого шляху Марка Вовчка були активне спілкування її з багатьма відомими діячами української й світової культури, науки, освіти, суспільного руху, діяльність у демократичному жіночому русі в Росії, участь у конспіративній політично-пропагандистській роботі антисамодержавного характеру.
На формуванні поглядів письменниці позначилося тривале перебування в інтелігентних сім'ях родичів, зокрема батьків Д. І. Писарєва (пізніше — критика й близького друга письменниці). В салоні її тітки К. П. Мардовіної в Орлі збиралися відомі письменники й фольклористи. Там Марія познайомилася з майбутнім своїм чоловіком, українським фольклористом та етнографом О. В. Марковичем, який відбував заслання в Орлі за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського братства.

Марка Вовчка (літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської, 1833—1907) справедливо називають літературною донькою Т. Шевченка. Твори письменниці відіграли провідну роль у становленні української реалістичної прози. Найвищого мистецького рівня вона досягає у зображенні трагічної долі жінки-кріпачки, яка в тогочасному суспільстві зазнала найбільшого приниження й безправ’я. Цей образ посідає центральне місце в багатьох оповіданнях письменниці.

До видання увійшли твори письменниці, написані російською мовою (оповідання «Маруся»), а також народні оповідання «Отець Андрій», «Інститутка» й «Максим Гримач».

Повесть «Маруся» – на русском языке.

"Гірко даремне кохати, гірко даремне дожидати, а ще гірше не кохати й не дожидати" Марко Вовчок.
Марко Вовчок - псевдонім української письменниці Марії Вілінської. Тарас Шевченко називав її своєю дочкою, Пантелеймон Куліш - мовчазним божеством, а Віктор Домонтович охрестив Моцартом любовних історій. Її повість "Маруся" отримала нагороду Французької Академії, її було перекладено кількома мовами. Майже сорок років Марко Вовчок співпрацювала з журналом "Magasin d'Education et de Recreation" (Париж).

До видання увійшли твори видатної української письменниці Марка Вовчка (1834—1907), яка прийшла в літературу наприкінці 50-х років XIX століття і з ім’ям якої пов'язане становлення української прози та відродження української літератури у XIX ст. Добір поданих текстів обумовлений шкільною програмою з української літератури. Розраховано на школярів, вчителів, студентів-філологів, усіх, хто цікавиться творчістю Марка Вовчка.

“Інститутка” Марка Вовчка (1833—1907) — перша в українській літературі реалістична соціально-побутова повість, яку Іван Франко назвав найкращою перлиною української літератури. Майстерно поєднавши напружений драматизм подій та внут­рішні переживання героїв, авторка надзвичайно правдиво показала, яких меж може сягати людське свавілля. Манірна легковажна панночка, що повернулася після навчання в Інституті шляхетних дів­чат у маєток своєї бабусі, згодом стає жорст

Творчість Марка Вовчка — класика української прози і відомої російської письменниці — позначена високим гуманізмом і справжньою народністю. Як художник-реаліст, вона проникає в глибини соціального побуту й психології народу, втілюючи свої спостереження в майстерній художній формі. Від самого початку літературної діяльності Марко Вовчок сміливо виступає на захист поневолених, закріпачєних селян. У колі ідейних натхненників революційно-демократичного руху гартується її світогляд, усталюються естетичні засади. Марко Вовчок стає другом і однодумцем Шевченка, Чернишевського, Добролюбова, Герце- на, Писарєва, Некрасова, Салтикова-Щедріна, солідаризується з ними у поглядах на суспільні події і завдання мистецтва, бере участь у їхніх виданнях та революційній діяльності. її творчість має виразне революційно-демократичне спрямування.
Чудові оповідання і повісті Марка Вовчка з народного побуту знайшли гарячий відгук у сучасників — вони викликали сльози і пристрасні суперечки, їх вітали передові люди суспільства й лаяли консерватори. Ідейна боротьба навколо спадщини письменниці точилася й далі. Та незабутні художні образи Марка Вовчка пройшли крізь десятиріччя складних і величних історичних подій і зберегли свою чарівну принадність до наших днів.
Біографія письменниці багата на події, різноманітні враження, на зустрічі й спілкування з найвидатнішими людьми епохи.

В книгу вошли социально-психологические сказки известной писательницы Марко Вовчок, написанные на украинском и русском языках, среди них сказки на историческую тематику "Кармелюк" и "Невольница", а также рассказы "Затейник", "Похождения домашнего учителя", "Воришка". В книге сохранено название, данное писательницей аналогичному сборнику, вышедшему в 1874 году.

До книги класика української дожовтневої літератури і відомої російської письменниці Марка Вовчка (Марії Олександрівни Вілінської-Маркович) увійшли казки українською та російською мовами, пройняті духом волелюбності, вірою в перемогу добра над злом.

В книгу классика украинской дооктябрьской литературы и известной русской писательницы Марко Вовчок (Марии Александровны Вилинской-Маркович) вошли сказки на украинском и русском языках, пронизанные духом свободолюбия, верой в победу добра над злом.

Класиків варто перечитувати хоча би для того, щоб злоба дня не закривала перспективу й не позбавляла рятівного вміння розрізняти велике й дрібне, важливе й зникоме. Оповідання та повісті, упорядковані Вірою Агеєвою, доводять, що Марко Вовчок цілком заслуговує звання «зачинательки вітчизняної психологічної прози». Глибина та витонченість аналізу душевних станів її персонажів приваблює та вражає й сьогодні. Так само, як і вміння іронічно деконструювати пафосну романтичну стилістику і риторику піднесеного й пишновеличного. Зважаючи на те, що авторка часто звертається до мотиву сваволі й залежності, насильства, яке виявляється на мікрорівнях, у стосунках між найближчими людьми, її прозу можна назвати також своєрідною студією над самою природою зла, якого не можна уникнути в людських стосунках і досі.

Классик украинской литературы, писательница революционно-демократического направления Марко Вовчок (1883-1907) в своем романе раскрывает социальные противоречия пореформенной России, разоблачает эксплуататорскую роль служителей церкви, с глубокой симпатией изображает людей из народа.

В романе "Живая душа" разоблачается дворянский либерализм, пустая игра в гуманизм, высмеиваются герои звонких фраз, которые "и говорят с жаром, от души, с удовольствием, с сердечным биеньем даже, а все как-то оно выйдет по пословице: "размахнул широко, зачерпнул глубоко, ан та же вода!"
Героиня романа Маша осознает лживость помещичьего либерализма и с помощью революционера Загайного выходит на путь самостоятельной деятельности. Цель ее жизни - в самоотверженном служении народу, а основной принцип - слова не должны расходиться с делом.

В сокровищнице отечественной культуры литературное наследие писательницы Марко Вовчок (1833-1907) занимает почетное место. Свыше пятидесяти лет своей жизни она посвятила литературному творчеству.
В настоящий однотомник выдающейся украинской писательницы включены рассказы из русского и украинского быта, повести «Институтка», «Тюлевая баба» и др.