Василий Симоненко — о поэте

материнства».
С 1990-х годов и вплоть до настоящего времени (2014) работы Симоненко регулярно переиздаются, его произведения включены в обязательную школьную программу.

Смерть
В 1962 году В. Симоненко вместе с А. Горской и Л. Танюком обнаружили места захоронения расстрелянных жертв НКВД на Лукьяновском и Васильковском кладбищах, в Быковне, о чём ими было сделано официальное заявление.
В 1963 году Симоненко был задержан в подвыпившем состоянии (так изложено в официальной версии инцидента) на железнодорожной станции Черкассы и избит сотрудниками милиции в транспортном отделении милиции железнодорожной станции им. Тараса Шевченко (г. Смела). Власть всячески боролась с Василием Симоненко и, очевидно, это избиение было спланированным. Выпущен после звонка в отделение секретаря Смелянского горкома партии. Вместе с тем, эти побои способствовали развитию онкологического заболевания почек. Умер в главной областной больнице 13 декабря 1963 года. Похоронен в Черкассах

ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО
(1935—1963)
Псевдоніми — В. Щербань, С. Василенко, Симон.

Василь Симоненко народився в с Біївці Лубенського р-ну на Полтавщині 8 січня 1935 р. Ріс без батька, мати працювала в колгоспі. Протягом 1942—1952 pp. майбутній поет навчався в школі: 4 класи — у Біївцях (1942—1946), решта — у сусідніх селах Єньківцях (1946—1947) і Тарандинцях (1947—1952). У 1952 р. закінчив із золотою медаллю середню школу в Тарандинцях, вступив на факультет журналістики Київського університету імені Т. Шевченка. Брав участь у літературній студії імені Василя Чумака (СІЧ).

У 1957— 1960 рр. працював у газеті «Черкаська правда», потім, у 1960—1963 pp.,— у газеті «Молодь Черкащини», власним кореспондентом «Робітничої газети», а також займався літературною творчістю.

1962 р. Василь Симоненко став членом СПУ. Він планував вступати до аспірантури Інституту літератури АН УРСР, вийшла єдина його прижиттєва збірка «Тиша і грім».

У середині 1962р. поета жорстоко побили працівники міліції залізничної станції ім. Т. Шевченка (м. Сміла). У зв'язку з тим, що влада всіляко боролась з Василем Симоненком, можна зробити висновок, що це побиття не було випадковим.

13-го грудня 1963р. поет помер у черкаській лікарні (за офіційною версією, від раку), похований у Черкасах.