Рецензии на книги — Василий Симоненко

Стихи Симоненка, это про любовь! Про любовь к родине, к женщине, к природе, человечеству. Его стихи, это про яркие чувства и душевные переживания, которые приняли стихотворную форму.

Писатель каждый раз, через своё творчество, взывает читателя к самоуважению, достоинству, высшим идеалам и моральным ценностям:

Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Квіти люблять щасливих. У нас від нещасть вони не в'януть, а плачуть. Ви бачили, скільки вранці на них роси? Ото їхні сльози. Хто росяного ранку знайде незаплакану квітку, той буде дуже щасливий.

Просто чарівна збірка новел і фейлетонів. Історії настільки ніжні, щирі, світлі, що їх хочеться читати й читати. Шкода, що збірка зовсім маленька і історій в ній не так уже й багато.

Дуууууже мені сподобалося як пише Василь Симоненко. Я прямо закохалася у всі ці описи, невеликі замальовки, милі жарти. Мені дуже шкода, що я так швидко дочитала.

Коли люблять - не носять своїх сліз до посередників.

Люблю Василя Симоненка. За його такі пронизливі та теплі вірші, за любов до Батьківщини, за смішні дитячі казки «Цар Плаксій та Лоскотон» і «Подорож у країну Навпаки». Попереду ще багато творів автора, з якими я не знайомилась, але при кожному новому знайомстві – я ними смакую і насолоджуюсь.

«Вино з троянд» - така прекрасна, хоч і така маленька збірка новел Василя Симоненка. Ці історійки дуже короткі, проте в них стільки емоцій! Вони зачіпають за живе та навіть лишають по собі я б навіть сказала якийсь смуток від того, що так швидко закінчуються.

В “Земному тяжінні” мова йде про те, що дійсно є земним, але тяжіє скоріш до небес.

Про любов в різних її проявах пише автор і, особисто мене, більше всього зачепили рядки про любов до Батьківщини: до батьків, до природи мого краю, до культури моєї нації. Може час такий...

Я ніяк не міг зрозуміти чому Симоненка порівнюють з Шевченком... Дістав з полиці одного й другого. Читав.Уважно читав. Далі спробував навіть чергувати:один вірш Шевченка,другий вірш Симоненка...і так далі. Аж допоки до мене не дійшло: порівнюючи їх обох,я шукав спільності абсолютно не в тому місці.Вся моя увага спрямовувалась на моменти чисто,так би мовити,технічні.Можливо,я так би і не вгледів суттєвості цих паралелей... Якби би не грім. Грім що лунав,та не вщухав напротязі почергового читання. Щирість,палкість,інвективність гримить у віршах обидвох!Причім Симоненків грім не тільки співзвучний Шевченковому,але співрівний! Це,на мою думку,і є ключовий момент,ключова роль,ключ,відкриваючий розуміння творчості Василя Симоненка. Він унаслідував шевченківський запал,і гримів у часи,котрі…

Невероятно красивые, сильные и светлые стихи. Просто наслаждаешь чтением, мелодичностью слов. Очень талантливый поэт. Любовь с первой строчки.