Цитаты из книги Одного разу...

- Смійся, - казала бабуся. - Сміх обеззброює. Він дратує і збиває з пантелику. А поки смієшся, думай, як діяти далі. І не вважай, що твій супротивник - не боїться. Він боїться. Тому й обрав найпідліший із варіантів - зробити вигляд, що тебе немає. Сунув голову в пісок і закляк. А якщо це так, то хіба можна ображатися…

Ми всі (всі, без винятку!) колись будемо лежати в одній класичній позі під двома - класичними(!) - метрами землі.

Буває, буває таке: ти потрапляєш у тупу безвихідь, лякаєшся, блукаєш і застрягаєш у ній, як комаха в патоці. Поруч стоять друзі й спостерігають за тобою, співчувають і жаліють, доки в них вистачає терпіння. А потім ідуть у своїх справах. І ти лишаєшся сам - на всій землі, балансуючи на ось такій слизькій засніженій трубі.…

Насправді "нуль" - важлива точка відліку, котра символізує абсолют, "чистий аркуш", ідеальний стан рівноваги, звідки починається відлік у будь-який бік. Хто не був на "нулі", той ніколи не пізнає радість руху.

Так от, я завжди думала – на досить побутовому рівні, досить приземлено, але це здавалося мені важливим: чому одна вільна істота, народжена окремо від іншої, вихована в інших умовах і звичках, після того, як стає до щасливого шлюбу з іншою такою ж самою вільною істотою (вихованою окремо і т. п.), згодом набуває права…

Явище доволі типове: щойно ти припиняєш борсатися, метушитися, битися головою об стіну, одне слово - здіймати хвилю, як течія виносить тебе на берег. Це просто закон природи.

«Якщо ви знайдете те, до чого маєте більший хист, ви будете ЦЕ робити, поки не піде кров з пальців або очі з орбіт не вистрибнуть. Навіть якщо вас ніхто не почує!...» (Стівен Кінг)

Усе талановите любить усе талановите. Інакше не може бути. Все заздрісне користується поняттями «успіх», «мода», «популярність», і при цьому презирливо кривить губи, і – гоп! – швиденько (щойно відійдеш) – перевертає привітну маску іншим боком: тим, де темними прорізами в картонці зяє порожнеча.