Цитаты из книги Циклон. Тронка. Собор (сборник)

- А в душу? В глибінь душі можете зазирнути? - ущипливе запитала Жанна. - Туди - ні. Туди не дано нікому. В ядро атома зазирнули, в космос вирвались, нафту тягнем з десятих горизонтів… А в надра душі - ніхто. Морок! Тьма бездонна! Тільки щось мерехтить у глибині загадками вічними…

Думаю иногда: почему у нас хамства так много? С первых же шагов в аэропорту, при оформлении багажа какая-то чирикалка уже всю тебе радость встречи испортила. Хлопцы к ней с шуткой, с улыбкой, а она в ответ с грубостью, ледяным тоном, обхамила всех и главнее — без малейшего повода. И это на службе, где ты просто обязан…

«Дорожіть днем - ось що я вам скажу, молоді! Дорожіть миттю, секундою! Живіть так, щоб встигли зоставити слід після себе путящий. Живе не той, хто чадить. Живе - хто іскрить! Знайте, що всі ми станемо перед судом будучини, а перед тим судом ніякий володар, ніякий найбільший руйнач не переважить посліднього муляра……

- Все залежить від вас. Ну та ще від сонця. - Чому від сонця? - А хіба невідомо вам, що самопочуття людини, навіть настрій її, залежить від вибухів на сонці? - Я цього не знала. А кохання, як, по-вашому… воно теж пов'язане з сонцем? - Безсумнівно. З усіх почуттів це - найсонячніше, запевняю вас!…

Чари поезії, чари музики - ось у чому людина явила свою унікальність, хіба ні? Мистецтво в наш час притягує найшляхетніших. Мистецтво, Вірунько, - це, можливо, останнє пристанище свободи!…

як важливо, щоб людина не втратила віри, не розгубила надій. значення часом майже рятівного набирають речі ніби малоістотні - спогад якийсь, усмішка напівзабута, прикмета, що іншого тільки повеселила б...

Не больше ли должно пугать живущего то, что может он просуществовать бесцельно, пройти дорогу жизни человеком-авоськой, что могут отцвести его весны пустоцветом? Так в чем же все-таки он, "конченый смысл всей мудрости земной"? Как стать настоящим? Как совершенствоваться? Как жить, чтобы перед лицом Вселенной почувствовать…