Больше рецензий

dolli_k

Эксперт

субъективно обо всём

9 июня 2020 г. 11:23

612

4

Это книга, которая вызвала очень странные эмоции во время чтения. Сначала я терялась в сетях непонимания и пыталась скорее дочитать до того момента, когда смогу понять сюжет. Затем местами мне не слишком нравилось, а местами я была просто в восторге. Но в целом впечатления остались положительные.

Когда я пыталась рассказать другому человеку, о чём я читаю, то обнаружила, что довольно сложно описать сюжет этой истории так, чтобы было понятно и интересно. Главная героиня Эмер работает учительницей в начальной школе. Или репетитором. Или пишет книги. Что-то из этого. В какой-то из жизней. А её муж Кон -- начинающий писатель. Или актёр. Или преподаватель в университете. В каком-то из воплощений. Или он и не её муж, а случайный мужчина в поезде метро. И они должны быть вместе. Однако не могут. Потому что им мешают древние боги, о которых современные люди уже и не помнят.

Немного запутанно, да. Но распутывать этот клубок очень увлекательно. Мне были симпатичны все герои истории, они не казались картонными. И мне очень понравился их ироничный стиль общения. Да и вообще в книге много саркастических комментариев, над которыми я фыркала от смеха. И нецензурная лексика здесь вписывалась очень органично, поэтому я не имею никаких претензий к этому.

Книга немного напоминала истории Нила Геймана. Возможно, автор вдохновлялся этим писателем, а возможно, у него просто похожий стиль написания. Но я люблю книги Нила Геймана за это его ироничный магический реализм, поэтому и эта книга не оставила меня равнодушной. Хотя у меня и остались вопросы, на которые я бы очень хотела получить ответы. Например, почему именно Эмер -- Мис Подземка?

Немного испортило впечатление огромное количество аллюзий -- на фильмы, в основном. Я понимаю, что автор -- актёр, поэтому очевидно, что сравнение с коллегами или ссылки на фильмы естественно вписывались во время его письма. Однако я не очень разбираюсь в этой сфере, поэтому для меня этого было много.

И претензия именно к этому изданию. Я и так особо не люблю, когда примечания размещают не на странице со словом или предложением, которое хотят объяснить. Но это ещё можно терпеть, хотя и не очень удобно постоянно заглядывать в конец. Но здесь даже не было никаких отметок у фраз, к которым есть примечание. То есть я постоянно была вынуждена держать палец на конечных страницах и время от времени смотреть туда. Не понимаю, зачем создавать неудобства для читателей.

Українською

Це книга, яка викликала дуже дивні емоції під час читання. Спочатку я губилася в тенетах нерозуміння й намагалася скоріше дочитати до того моменту, коли зможу осягнути сюжет. Потім місцями мені не надто подобалося, а місцями я була просто в захваті. Але в цілому враження лишилися позитивні.

Коли я намагалася розповісти іншій людині, про що я читаю, то виявила, що доволі складно описати сюжет цієї історії так, щоб було зрозуміло й цікаво. Головна героїня Емер працює вчителькою в початковій школі. Або репетиторкою. Або пише книги. Щось із цього. У якомусь із життів. А її чоловік Кон -- письменник-початківець. Або актор. Або викладач в університеті. У якомусь із утілень. А може, він і не її чоловік, а просто випадковий супутник у потягу метро. І вони мають бути разом. Проте не можуть. Бо їм заважають древні боги, про яких сучасні люди вже й не пам'ятають.

Трохи заплутано, так. Але розплутувати цей клубок дуже захопливо. Мені були симпатичні всі герої історії, вони не видавалися картонними абощо. І мені дуже сподобався їхній іронічний стиль спілкування. Та й узагалі у книзі багато саркастичних коментарів, над якими я пирхала від сміху. Та й нецензурна лексика тут вписувалася дуже органічно, тому до цьог я не маю жодних претензій.

Книга трохи нагадувала історії Ніла Геймана. Можливо, автор надихався цим письменником, а можливо, у нього просто схожий стиль написання. Але я люблю книги Ніла Геймана за цей його іронічний магічний реалізм, тому й ця книга не залишила мене байдужою. Хоча в мене й залишилися питання, на які я б дуже хотіла дізнатися відповідь. Наприклад, чому саме Емер -- Міс Підземка?

Трохи зіпсувала враження величезна кількість алюзій -- на фільми, здебільшого. Я розумію, що автор -- актор, тому очевидно, що порівняння з колегами чи посилання на кінострічки природно вписувалися під час його письма. Проте я не дуже розуміюся на цій сфері, тому для мене цього було забагато.

І претензія саме до цього видання. Я і так особливо не люблю, коли примітки розміщують не на сторінці зі словом чи реченням, яке хочуть пояснити. Але це ще можна терпіти, хоч і не дуже зручно постійно зазирати в кінець. Але тут навіть не було жодних позначок біля фраз, до яких є примітка. Тобто я постійно мала тримати палець на кінцевих сторінках і час від часу дивитися туди. Не розумію, навіщо створювати незручності для читачів.

свернуть

Пятилетку - в три тома! Тур 12
Охота на снаркомонов 2020 год (№27 - В названии должен быть наземный/подземный вид транспорта).
Читаємо українською! Весняне ЧУ.