3

Претензійність авторки книги безперечна.
.
Незвичний формат і стиль потребував від мене зусиль на уважне читання, але з часом звикаєш і втягуєшся.
Ірена Карпа , наскільки я знаю сама по собі особа неординарна, м»яко кажучи, схоже і літературна творчість її така ж , хоча якою ж їй ще бути у такої авторки.
Отже, безпосередньо про книжку. Перше , що кидається мені в очі – нецензурна лайка, багато брудної лайки. Мені це неприємно ,якщо не сказати – бридко. Для чого це? Не можна обійтися без матюків? Спроба епатувати потенційного читача, показавши розкутість та свободу думки?. М-да...Може, треба сприймати її як спосіб епатажу від неординарної авторки. Певно так. А до образу героїні нічого нецензурщина не дадає ,бо він, образ тобто, і так дуже вже розмальований.
Тупе прожирання життя, пошук нових вражень від переситості задоволеннями, повна фрустрація від усвідомлення безглуздості всього того, що відбувається в її житті – ось так я б описала спосіб життя героїні роману. А крім того вона показана як маргінальна , самозакозана,інфантильна і , водночас, розпусна наркоманка далеко вже не юного віку. А попри всі епітети та характеристики, виглядає Тріша беззахисною і нещасною у своїй розктутості та напускному пофігізму .
Сюжет мене трохи дратував своєю ...відсутністю. Бо його я там так і не побачила. Замість сюжету – набір розрізнених, часто зовсі не пов»язаних уривків із життя героїні. Таке, все на купу. Як кадри з фільму поганого режисера і ще гіршого монтажера.
«Bitches Get Everything» - моє перше знайоство з Карпою, як письменницею. Можу сказати, що я не стану її фанаткою. О, ні! Хоча, не буду судити одразу ж після першої книжки, невдячна справа отак рубати з плеча, почитаємо – побачимо.