Лучшие произведения Ивана Павловича Багряного

Тигр - наймогутніший і найнебезпечніший дикий звір. Родина Сірків, живучи в єдності з природою, навчилася приборкувати цих звірів. Автор стверджує мужність, фізичну та моральну силу Сірків, представників українського народу, їхню здатність перемагати найважчі обставини. Образ Григорія Многогрішного, правнука гетьмана Дем'яна Многогрішного, асоціюється з цим сильним, сміливим і вільнолюбивим диким звіром. Автор показує становлення "нового українця", який зможе здолати дракона, і вибороти право свого народу на майбутнє.

«Сад Гетсиманський» — роман українського письменника Івана Багряного, який було написано у 1948–1950 роки. За біблійною легендою, Гетсиманський сад — місце передсмертних мук, молитов Ісуса Христа.

Людиною, яка біжить над прірвою, йде «по лінії найбільшого опору», в цьому романі виступає знову молодий українець Максим Колот, який у воєнний 1943 рік опиняється між життям і смертю, тобто між двома смертями, між двома воюючими арміями. Ці фронти — фашистський і радянський — мовби сталеві лещата, захоплюють у своє немилосердно стискуюче коло піщинку на полі жорстокої історії, намагаючись її стерти з лиця життя, а вона підхоплюється, зривається силою своєї віри в незнищенність свого маленького, але власного «я» і перемагає. Бо сповідує витворений нею самою псалом одвічному сенсові людського життя на землі: «Я буду вмирати, та, поки маю…

«Чому я не хочу вертатись до СССР?» (інша назва — «Чому я не хочу вертатися на "родіну"?») — лист-памфлет Івана Багряного, у якому викладено політичну декларацію національної гідності й прав людини, яка пережила примусову репатріацію, насильство, тортури, приниження як колишній в'язень, остарбайтер, полонений, позбавлений власного імені. У памфлеті Союз Радянських Соціалістичних Республік був представлений як «родіна-мать», що влаштувала геноцид проти власного народу, звідси й виникає інша уживана назва памфлету — «Чому я не хочу вертатися на "родіну"»?

Повість “Огненне коло” — книга про трагедію під Бродами під час Другої світової війни. Вона захоплює читача насамперед мужністю воїнів, що безмежно любили і захищали свою землю, їхньою сміливістю, відданістю і вірністю дружбі. Цю книгу не можна читати без болю і співпере­живання. “Нас переможено, але це не є правда. Нас вибито... Минуть десятиліття, і ми воскреснемо в народній пам’яті...” — говорить один із головних героїв повісті. Незважаючи на трагічність подій, про які йде мова, книга, її персонажі випромінюють благородство, людяність і віру у щасливе майбутнє.

Повість про трагічну долю в'язнів сталінських тюрем. Твір вважають чернеткою до роману "Сад гетсиманський".