Новинки Витольда Шабловского

Садимся за стол с диктаторами, чтобы узнать их тайны и отыскать неожиданные качества. Повара делятся занимательными подробностями о работе у Саддама Хуссейна, Фиделя Кастро, Пола Пота и многих других.

“Как накормить диктатора” – это увлекательная коллекция эссе польского журналиста Витольда Шабловского. Идея книги пришла к нему после документального фильма о личном поваре югославского диктатора Тито. Кто готовил тиранам? Кому диктаторы день за днем доверяли свою жизнь? И какие истории припасены у шеф-поваров?

Шабловский разыскал людей, которые пекли праздничные торты Саддаму Хусейну, жарили козлов для Иди Амина, варили супы Полу Поту. Глазами поваров мы видим, как мировые лидеры разыгрывают гостей с помощью соуса табаско, жалуются на пересоленный омлет, беспокоятся о здоровье, прячутся от жен и тоскуют по еде своего детства. Не менее интересны и сами повара: они рассказывают истории своей жизни и вспоминают – или отказываются вспоминать – о той роли, которую они сыграли в пособничестве тирании.

Польскі журналіст, рэпарцёр, аўтар некалькіх кніг, лаўрэат літаратурных прэмій Вітольд Шаблоўскі напісаў зборнік гісторый пра посткамуністычныя краіны і тое, як няпроста выбірацца з-пад абломкаў імперый ды ідэалогій – “Танец мядзведзяў” (Tańczące niedźwiedzie).

Для написання цієї книжки відомому польському репортерові Вітольду Шабловському довелося свого часу об’їздити кілька колишніх радянських республік. Він спілкувався з особливими кухарями — Вік­тором Бєляєвим, який контролював кремлівську кухню, із тими кухарями, які працювали в часі воєн, що розв’язала Росія, з кухарками Чорнобиля, а також тими, які пережили й запам’ятали на все життя часи Сталінського Голодомору в Україні. Та власне через кухонні двері можна так добре показати не лише людські історії, смакові звички чи вподобання кухарів і тих, кому вони готували, а й маніпулятивні механізми влади — жорстокої та безжальної, зосередженої в руках божевільних вождів, генсеків та інших радянських партійних діячів.

Не розумієте, як їжа може служити пропаганді? У країнах, що називалися Радянський Союз, її подавали у кожній смаженій котлеті й кожній радянській їдальні від Калінінграда до Північного полюса, від Молдови до Владивостока. Політика, на жаль, була присутня і в тому, що їв перший секретар, і в тому, що споживав чи не мав що їсти пересічний громадянин великої тоталітарної утопічної держави.

Історія життя п’ятьох найкривавіших диктаторів ХХ століття — Саддама Хусейна, Іді Аміна, Енвера Ходжі, Фіделя Кастро та Пола Пота — у спогадах їхніх кухарів. Журналістська мандрівка відомого польського репортера Вітольда Шабловського чотирма континентами та п’ятьма країнами (Уґандою, Кубою, Іраком, Албанією та Камбоджею) відкриває завісу перед життям тиранів, яке було приховане від загалу.

Еда и политика неразрывно связаны. Повара правителей остаются в тени, но, возможно, они, как никто другой, знают и понимают тех, для кого готовят. Ведь чтобы угодить клиенту, нужно не только хорошо изучить его вкусы и привычки, но и уметь быстро реагировать на малейшие изменения обстановки или настроения. Особенно если от этого зависит твоя жизнь.

Польский журналист Витольд Шабловский задается вопросом: что было на тарелках у диктаторов второй половины ХХ века, когда они принимали свои страшные решения? Чем обедал Саддам Хуссейн, когда отдал приказ отравить газом десятки тысяч курдов? Что ел Пол Пот, когда почти два миллиона кхмеров умирали от голода? Что заказывал Фидель Кастро, поставив мир на грань ядерной войны? Совмещая свидетельства личных поваров с панорамной оптикой, Шабловский создает живые портреты знаменитых тиранов, порой находя в них самые неожиданные качества.

Главная задача книги Витольда Шабловского – собрать, суммировать и проанализировать весь тот невероятный опыт, который человечество вынесло из столкновения в XX веке с коммунистической идеологией. Это сборник удивительных и очень разных историй тех, кто пережил социалистическое государство или живет в нем. Как, например, престарелая кубинская танцовщица, которая утверждает, что в её жизни были только две истинные любви: ""революция и сальса"", или албанской строитель, который сносит бункеры, некогда призванные спасти албанский народ от вражеских ядерных атак, но не выдержали смены идеологии, или украинский священник, убеждающий автора, что Евросоюз – это Сатана, или работницы музея Иосифа Сталина в грузинском Гори, которые по-прежнему уверены, что Сталина оболгали. Символически для автора всё это объединяет история про ""танцующих медведей"", выдрессированных цыганами для выступления на ярмарках, а теперь проходящих реабилитацию в специальных резервациях. Здесь этих медведей готовят к жизни на свободе. Но они все равно по привычке продолжают танцевать. Первая часть книги представляет собой рассказ о мечкадарах: цыганах, на протяжении большей части XX века зарабатывавших на жизнь дрессировкой медведей, с которыми они потом успешно выступали. Витольд Шабловский повествует о быте этих цыган, сложных связях, соединяющих человека и животное, и последних мечкадарах, уже в XXI веке передавших своих медведей фонду “Четыре лапы” – организации, выкупающей «танцующих медведей», вновь приучающей их к обитанию в диких условиях в специальных охранных зонах, а затем выпускающей животных на свободу. Если они смогут эту свободу принять и научится в ней жить. Вторая часть книги – это истории самых разных людей, прошедших через социалистическую систему (например поляков, украинцев или сербов), проходящих через неё прямо сейчас (кубинцев) или мечтающих через неё пройти (греков). Совершенно неожиданные параллели между этими двумя частями книги позволяют автору затронуть множество болезненных тем прошедшего века: о прошлом и будущем, о тирании и демократии, о сытой и спокойной неволе и жесткой, а порой и жестокой, свободе.

Історія життя п’ятьох найкривавіших диктаторів ХХ століття — Саддама Хусейна, Іді Аміна, Енвера Ходжі, Фіделя Кастро та Пола Пота — у спогадах їхніх кухарів. Журналістська мандрівка відомого польського репортера Вітольда Шабловського чотирма континентами та п’ятьма країнами (Уґандою, Кубою, Іраком, Албанією та Камбоджею) відкриває завісу перед життям тиранів, яке було приховане від загалу. Що їв Пол Пот, поки кілька мільйонів камбоджійців помирали від голоду? Чи правда, що Іді Амін куштував людську плоть? І чому Фідель Кастро був одержимий коровою Убре Бланка, яка стала символом кубинської Революції? Це не кулінарна книжка, хоча деякі…

Садимся за стол с диктаторами, чтобы узнать их тайны и отыскать неожиданные качества. Повара делятся занимательными подробностями о работе у Саддама Хуссейна, Фиделя Кастро, Пола Пота и многих других.
“Как накормить диктатора” – это увлекательная коллекция эссе польского журналиста Витольда Шабловского. Идея книги пришла к нему после документального фильма о личном поваре югославского диктатора Тито. Кто готовил тиранам? Кому диктаторы день за днем доверяли свою жизнь? И какие истории припасены у шеф-поваров?
Шабловский разыскал людей, которые пекли праздничные торты Саддаму Хусейну, жарили козлов для Иди Амина, варили супы Полу Поту. Глазами поваров мы видим, как мировые лидеры разыгрывают гостей с помощью соуса табаско, жалуются на пересоленный омлет, беспокоятся о здоровье, прячутся от жен и тоскуют по еде своего детства. Не менее интересны и сами повара: они рассказывают истории своей жизни и вспоминают – или отказываются вспоминать – о той роли, которую они сыграли в пособничестве тирании.
Copyright 2019 by Witold Szab?owski
М. Алексеева, перевод на русский язык, 2023
А. Бондаренко, художественное оформление, макет, 2023
ООО “Издательство Аст ”, 2023
Издательство CORPUS

Co mogą powiedzieć o historii ci, którzy gotowali w jej kluczowych momentach? Co bulgotało w garnkach, kiedy ważyły się losy świata? Co dostrzegli kątem oka kucharze, którzy wtedy pilnowali, by nie przypalił się ryż, nie wykipiało mleko, nie zwęglił się kotlet albo nie ulała woda z kartofli? Co zjadł Saddam Husajn, gdy już wydał rozkaz, by zagazować dziesiątki tysięcy Kurdów? A co jadł Pol Pot w czasie, gdy niemal dwa miliony Khmerów umierały z głodu? I wreszcie: czy jedzenie wpływało na ich politykę? A może któryś z kucharzy, korzystając z magii, jaka towarzyszy jedzeniu, też zaczął na nią wpływać? Szabłowski przez kilka lat szukał po całym świecie kucharzy Fidela Castro, Pol Pota, Saddama Husajna i innych satrapów. Notował i opowieści, i przepisy. Tak powstała intrygująca opowieść o historii widzianej przez kuchenne drzwi; niezwykły mariaż reportażu z książką kucharską.

Wielowątkowa opowieść o Turcji rozdartej między Wschodem a Zachodem, islamem a islamofobią, przesiąkniętej konserwatyzmem i ponowoczesnością, tęsknotą za Europą i eurosceptycyzmem. Zbiór reportaży o współczesnej Turcji w niniejszym wydaniu autor wzbogaca subiektywnym słownikiem pojęć, które jego zdaniem są niezbędne dla zrozumienia tego fascynującego kraju.
Turcja przemawia wieloma różnorodnymi głosami: kobiet ściganych za splamienie honoru rodziny, najsłynniejszego tureckiego poety o nazwisku Borzęcki, milczącej żony Ataturka – tak znienawidzonej, jak on jest kochany, bliskich Alego Agcy, sfrustrowanego kierowcy ciężarówki w przydrożnym lokalu i imigrantów marzących o lepszym życiu. Z ich barwnych, hipnotyzujących, niekiedy zabawnych, niekiedy przerażających opowieści wyłania się obraz narodu w pół kroku między tradycją a nowoczesnością, świeckością a religią, dumą graniczącą z pychą a wiecznym poczuciem niższości. Szabłowski sięga jednak głębiej: wydobywa ze swoich rozmówców skrywane marzenia, lęki i tęsknoty, tworząc portret jednocześnie egzotyczny i dziwnie znajomy.

Відомий польський репортер Вітольд Шабловський упродовж трьох років розшукував у Польщі та в Україні очевидців Волинської трагедії і їхніх нащадків. Розповіді про пережиті ними події 1943 року лягли в основу книжки «Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині».

Ці історії — про зруйновані у вирі війни людські долі й обірвані життя, і водночас — про людяність, силу духу та милосердя. Через спалах міжнаціональної ворожнечі сусіди стали ворогами. Однак і в ситуації смертельної небезпеки чимало людей були готові ризикувати життям задля порятунку ближнього — насамперед людини, а не представника певної нації.

Ця книжка є спробою знайти шлях до примирення і прощення попри трагічні сторінки в історії польського та українського народів.

Książka Witolda Szabłowskiego jest najlepszym znanym mi reportażem na temat wydarzeń wołyńskich 1943 roku. Ogromną zaletą jest to, że autor pisze - chciałoby się powiedzieć: w końcu - o antypolskich czystkach w sposób, w jaki przyjęło się pokazywać zbrodnie w dawnej Jugosławii, Rwandzie czy Kambodży. (...) Cieszę się więc, że tak znakomita książka niedługo znajdzie się na półkach księgarskich. dr hab. Grzegorz Motyka, ISP PAN

Пераклад на беларускую мову кнігі польскага рэпарцёра Вітальда Шаблоўскага «Танец мядзведзяў» – двухактавы зборнік гісторый пра посткамуністычныя краіны і тое, як няпроста выбірацца з-пад абломкаў імперый ды ідэалогій.

В сборнике очерков о современной Турции польский журналист Витольд Шабловский пишет о стране, о существовании которой вряд ли подозревают сотни тысяч ежегодно устремляющихся туда туристов. Пятизвездочные отели, которые с недавних пор нанимают специальных людей для поиска тел утонувших нелегальных эмигрантов. Арарат, на склонах которого собираются курдские партизаны. Премьер-министр Эрдоган, сумевший добиться небывалого экономического роста, но укрепивший позиции турецких исламистов. Знаменитый террорист Али Агджа, стрелявший в Иоанна Павла II и получивший прощение папы. Нелегальные мигранты, мечтающие о Европе и готовые на все. Врач-сексолог, ратующий за сексуальное образование в Турции. Бывшие турецкие проститутки, проданные в публичные дома собственными мужьями и баллотирующиеся в парламент, чтобы рассказать правду о секс-индустрии в Турции. Женщина, приговоренная собственной семьей к смерти из-за ложного обвинения в измене мужу… Книга “Убийца из города абрикосов” получила премию британского ПЕН-клуба, премию Европейского парламента в области журналистики, в 2011 году номинировалась на самую престижную польскую литературную премию Nike, а американский журнал World Literature Today включил ее в список семидесяти пяти лучших переводных книг, изданных в США в 2013 году.

Танечні ведмеді, точніше відмова від них, — це алегорія посткомуністичної трансформації. У першій частині книги автор описує давню і, на думку захисників тварин, дику традицію дресирування ведмедів і поступову відмову від неї в Болгарії, друга частина — про болючі моменти посткомуністичного життя у різних країнах (Польща, Україна, Естонія, Сербія, Албанія, Куба, Грузія). Пропонована книга — яскравий приклад польського художнього репортажу.

В сборнике очерков о современной Турции польский журналист Витольд Шабловский пишет о стране, о существовании которой вряд ли подозревают сотни тысяч ежегодно устремляющихся сюда туристов. Пятизвездочные отели, которые с недавних пор нанимают специальных людей для поиска тел утонувших нелегальных эмигрантов. Арарат, на склонах которого собираются курдские партизаны. Премьер-министр Эрдоган, сумевший добиться небывалого экономического роста, но укрепивший позиции турецких исламистов. Знаменитый террорист Али Агджа, стрелявший в Иоанна Павла II и получивший прощение папы. Нелегальные мигранты, мечтающие о Европе и готовые на все. Врач-сексолог, ратующий за сексуальное образование в Турции. Бывшие турецкие проститутки, проданные в публичные дома собственными мужьями и баллотирующиеся в парламент, чтобы рассказать правду о турецкой секс-индустрии. Женщина, приговоренная собственной семьей к смерти из-за ложного обвинения в измене мужу…

Пропонована книга - це зразок репортажу перевтілення, досить рідкісного жанру в світовій літературі й зовсім відсутнього в українській. Автори на півроку перенеслись в Польську народну Республіку: відмовилися від мобільного, комп'ютерів, інтернету, супермаркетів та бутіків, почали наслідувати життєві модуси з тих часів. Автори намагалися відповісти собі на запитання: що Польща здобула з поваленням комунізму, а що втратила?

"Вбивця з міста абрикосів" - це репортажі польського журналіста про життя і культуру Туреччини. Розповіді про знакові постаті нової історії Туреччини переплетені з описами модусів вівенді, стереотипів та комплексів, які побутують "над Босфором".

В сборнике очерков о современной Турции польский журналист Витольд Шабловский пишет о стране, о существовании которой вряд ли подозревают сотни тысяч ежегодно устремляющихся туда туристов.
Пятизвездочные отели, которые с недавних пор нанимают специальных людей для поиска тел утонувших нелегальных эмигрантов.
Арарат, на склонах которого собираются курдские партизаны.
Премьер-министр Эрдоган, сумевший добиться небывалого экономического роста, но укрепивший позиции турецких исламистов.
Знаменитый террорист Али Агджа, стрелявший в Иоанна Павла II и получивший прощение папы.
Нелегальные мигранты, мечтающие о Европе и готовые на все.
Врач-сексолог, ратующий за сексуальное образование в Турции.
Бывшие турецкие проститутки, проданные в публичные дома собственными мужьями и баллотирующиеся в парламент, чтобы рассказать правду о секс-индустрии в Турции.
Женщина, приговоренная собственной семьей к смерти из-за ложного обвинения в измене мужу…
Книга “Убийца из города абрикосов” получила премию британского ПЕН-клуба, премию Европейского парламента в области журналистики, в 2011 году номинировалась на самую престижную польскую литературную премию Nike, а американский журнал World Literature Today включил ее в список семидесяти пяти лучших переводных книг, изданных в США в 2013 году.

Zabójca z miasta moreli to wielowątkowa opowieść o Turcji rozdartej między Wschodem a Zachodem, islamem a islamofobią, przesiąkniętej konserwatyzmem i ponowoczesnością, tęsknotą za Europą i eurosceptycyzmem. W każdym z reportaży Szabłowskiego ważą się czyjeś losy, każdy bohater ma okazję przemówić pełnym głosem, opowiedzieć swoją historię, nierzadko zadziwiony własną odwagą, którą wyzwolił w nim polski reporter. Imigranci z Afryki, młode dziewczyny uciekające przed widmem zabójstw honorowych, Ali Ağca - to zaledwie ułamek bajecznie kolorowego, choć niekoniecznie bajkowego korowodu, który prowadzi nas w głąb Turcji, do serca narodu, który…