Виктория Амелина

5		62
4		32
3		14
2		0
1		1
без оценки		18

sireniti

24 марта 2019 г., 20:36

Пожаловаться

Час не лікує тих, хто ще сподівається.

Дім для Дома

Вікторія Амеліна

4,4

NickleYexes

19 ноября 2021 г., 13:01

Пожаловаться

Дiм там, де тебе пам'ятають, - розпорошений, як уламки замерзлих рiчок над Землею.

Дім для Дома

Вікторія Амеліна

4,4

NickleYexes

19 ноября 2021 г., 12:54

Пожаловаться

Він був із Міста- в його крові змішалися впізнавання й розчарування, трохи замилування й якийсь старий невитравний страх.

Дім для Дома

Вікторія Амеліна

4,4

NickleYexes

19 ноября 2021 г., 12:52

Пожаловаться

І гіркота всередині підіймається та росте, й отруює все, і змушує бути впертим

Дім для Дома

Вікторія Амеліна

4,4

NickleYexes

19 ноября 2021 г., 12:50

Пожаловаться

Цей дивний букет її тіла й крові-сплетіння судин і провулків малих містечок, і проспектів великих міст, степу, німого болота, галасливих потягів, листя лавсонії,чоловіків, лаку для нігтів...

Дім для Дома

Вікторія Амеліна

4,4

KhrystynaVeber

21 мая 2021 г., 00:43

Пожаловаться

Співчуття - це явище неприродне, людська мутація. Ніякий лев не ставить себе на місце антилопи чи її дитинчат - бо здуріє, поки обдиратиме м'ясо з кісток. Ні, антелопа не з його зграї, тож нема чого!

Синдром листопаду

Виктория Амелина

4,0

ami00

4 января 2020 г., 13:19

Пожаловаться

Справжні історії люди чомусь так неохоче розповідають.

Дім для Дома

Вікторія Амеліна

4,4

ami00

4 января 2020 г., 13:19

Пожаловаться

Час лікує людей, але не псів.

Дім для Дома

Вікторія Амеліна

4,4

TataD0909

3 января 2020 г., 14:16

Пожаловаться

Дивно, що почуття провини не пускає людину до храму релігії, що й заснована, здається, на цьому самому почутті.

Дім для Дома

Вікторія Амеліна

4,4

sireniti

24 марта 2019 г., 20:38

Пожаловаться

Час надто швидко змінює декорації, люди часто обирають не свої ролі.

Дім для Дома

Вікторія Амеліна

4,4

Black_angel8

24 ноября 2014 г., 11:49

Пожаловаться

Навчившись співчувати, пробачаєш майже усе. Вже знаєш: кожен, хто видається розумнішим, успішнішим чи – а чому б ні – щасливим, зсередини виглядає так само, як ти. І б’ється, як рибина – просто об інше скло, в іншому місці-акваріумі або – на іншому.

Синдром листопаду

Вікторія Амеліна

4,0

Black_angel8

25 ноября 2014 г., 12:35

Пожаловаться

...У новинах було ще щось, крім Євро. Та я справді змінився - я не слухав, і не слухати було легко. Це взагалі природно - не слухати новини. Немає такої потреби у людини, навіть Маслоу ніде не писав її у своїй знаменитій піраміді.

Синдром листопаду

Вікторія Амеліна

4,0

Black_angel8

18 ноября 2014 г., 17:20

Пожаловаться

Навчившись співчувати, пробачаєш майже усе. Вже знаєш: кожен, хто видається розумнішим, успішнішим чи – а чому б ні – щасливим, зсередини виглядає так само, як ти. І б’ється, як рибина – просто об інше скло, в іншому місці-акваріумі або – на іншому

Синдром листопаду

Вікторія Амеліна

4,0

Black_angel8

18 ноября 2014 г., 17:20

Пожаловаться

... Раптом стало так тепло, ніби я вдома, навіть не там, у квартирі, яку я покинув після смерті бабусі, а десь зовсім вдома, де затишно і завжди на тебе чекають, із чимось смачненьким, мабуть, до гарячого чаю, вже налитого в білі горнята. Від цього тепла я розтанув і сказав, сам із подивом вслухаючись у свій дорослий…

Развернуть

Синдром листопаду

Вікторія Амеліна

4,0

Black_angel8

18 ноября 2014 г., 17:19

Пожаловаться

Дихати. Повітря все менше. Двір раптом потемнішав і закружляв довкола мене, ніби я – один із тих нещасних, що вмить пожовтіли й одірвалися від своєї гілки. Я кленове листя, і старі фотографії, і все, що вже не відновиться. Я лечу, кружляючи, до землі. Тиша. Жовте листя ніколи не приростає до гілок знову. Ніколи. Знову.…

Развернуть

Синдром листопаду

Вікторія Амеліна

4,0

Black_angel8

18 ноября 2014 г., 17:19

Пожаловаться

Жодна швидка не приїде за вами, і жоден дзвін ніколи не буде по вас дзвонити – кажуть, така віра творить дива, принаймні у цьому мене запевняв не один знайомий оптиміст: головне в житті – не думати про погане. Думки ж бо матеріалізуються... Принаймні ви будете щасливі, аж до останнього. І це ваше щастя важить так багато,…

Развернуть

Синдром листопаду

Вікторія Амеліна

4,0

Black_angel8

18 ноября 2014 г., 17:19

Пожаловаться

І світ ковтає таких, як ти. Так само, як океанські хвилі ковтають ракушки і маленькі човни. Варто лише такому човну замислитись над чимось, поринути в тишу, коли вимкнено радіо і ніхто не травить анекдотів із помічником капітана на вузенькій кормі, і – налітає шторм. А може, й не налітає. Можливо, світ ковтає таких тихо,…

Развернуть

Синдром листопаду

Вікторія Амеліна

4,0

Black_angel8

18 ноября 2014 г., 17:19

Пожаловаться

Так коли одного разу вже береш на себе занадто багато, втрачаєш віру у свою відокремленість. Світ огортає, приймає, і вже й не відрізняєш... не відрізняєш себе від чужого, ближнього від дального, злість від відчаю, а відчай... від справедливості? Я не знаю, справді не знаю, але просто — не відрізняєш.

Синдром листопаду

Вікторія Амеліна

4,0

Black_angel8

18 ноября 2014 г., 17:18

Пожаловаться

А я боюсь знову провалитися у дивні сни. Чужі. Знаєте, своїх боятись не варто – вони лікують, виводять біль, як гній із запаленої рани, так що на ранок лише маленький сухий шрамик. Боятися варто чужих. Якщо вони прийдуть, чужі сни, ну що ви тоді зробите?

Синдром листопаду

Вікторія Амеліна

4,0

Black_angel8

18 ноября 2014 г., 17:18

Пожаловаться

... А я ніяк не збагну, наскільки смішні мої спроби порозумітися за допомогою слів. З ними, хто вміє таке! Навіщо із ними слова? Але я у відчаї, розгублений до того, що ціле моє розгублене покоління там, в Україні, не може зрівнятись зі мною.

Синдром листопаду

Вікторія Амеліна

4,0

Цитаты из книг — Виктория Амелина