Рецензии на книги — Виктория Амелина

Я так багато чекала від цієї книги… А отримала ще більше. Незвичайна історія життя однієї сім´ї від імені собаки. Від простого пуделя, ще й трохи з дефектом (ха! ніколи не подумала, що так напишу, не люблю це слово в такому значенні). Але Дом завжди мав комплекс у зв´язку зі своєю зовнішністю. Ви думаєте у собаки немає комплексів? Ще б пак є! І комплекси, і почуття, і надії. Вони відчувають і радість, і біль, і горе. І потребу в домі. В справжній сім´ї, а головне в господарі. І, повірте, нашого захисту вони потребують ще більше, ніж ми їхнього. Трагедія в тому, що його Господар позбувся його. Дом виявився нездатним до полювання. Зовсім. Неправильний королівський пудель. Та ще й нездара. Кому такий потрібен? Та, виявляється, у Львові є сім´я, кому він буде небайдужий, хоча вони і не…

Коли ти собака, ніхто не приховує від тебе історії свого життя. Навіть якщо дуже страшно та неймовірно соромно про те все згадувати. І зовсім чужі люди теж не приховують своїх думок про твоїх господарів. Тільки хтозна, правда це чи плітки. А ти шукай собі свій дім, слухай і слухайся людей, їж кашу, хоч так хочеться кісточки, й не виказуй людських таємниць (добре, що це просто, бо ж ти просто собака, standart пудель із рудуватою шерстю). І намагайся вписатися в світ, що вирує навколо, - світ людей, у якому ти лише прикриття для їхніх почуттів, для мовчання, коли дівчата тікають з дому. Дому, який ти шукав десь далеко. А виявляється,

дім там, де тебе пам’ятають.

Коли ти собака, можеш гавкати й тікати, але все одно не можеш захиститися від жорстокості. І можливо, тебе захоче вбити твій…

Час лікує людей, але не псів.

Доволі неоднозначна книга. Написана від імені собаки і вражень собаки – захопливо та вражаюче. Здається, ніби сам знаходишся в Львівській квартирі з собакою. :) 1. Це перша книга з Новорічного Флешмобу 2020 - і доволі серйозна заявка на мій рейтинг Відкриттів 2020. Є в цій книзі етюд, який мене захоплює у книгах = коли події переплітаються зі світовими подіями. Тут же їх не одна – це І башні велетні Ньо-Йорку, Скнилівська трагедія, падіння Берлінської стіни та інші. Авторка вміло апелює фактами. Показує, що життя - це не просто Дар, а Безцінний Дар. Кожним словом книга затягує в себе все більше і більше. Головною героїнею виступає дівчинка Марія, що в 4 роки втратила зір. Вона ніби пам’ятає, яке все було, але і навчилася пристосовуватися до ударів…

„Хтось, або Водяне серце” – перша дитяча книга, написана молодою талановитою українською письменницею Вікторією Амеліною. Книга перша, так би мовити, проба пера в літературі для дітей, але перша спроба в письменниці, на мою думку, вийшла вдалою. Колись читала, що писати для дітей набагато важче, ніж для дорослих, адже дитина одразу відчуває фальш. Дитячому письменнику потрібно вміти повертатися у дитинство, мислити подібно дитині, висловлюватися так, щоб було зрозуміло дитині, вкласти у свою розповідь глибокий сенс та розвинути гарні риси характеру маленької людини. І все це треба зробити цікаво, невимушено. Складається враження, що авторці все це вдалося. У невеличкій за обсягом книжці – цілий світ, у якому можна бути самотнім, можна бути просто кимось, не здогадуючись, хто ти є, хто…

Дитинство - особлива частина життя, коли дерева вищі, денний сон такий нестерпний, літо довше, а зима сніжна і приємніша, коли будь-яка халепа видається проблемою всесвітнього масштабу. ⠀ Збірка з 13 оповідань від українських письменниць і письменників. Кожне з яких виняткове, написане своїм стилем про особисте, потаємне, смішне, болюче, радісне й хвилююче. Ці оповідання наповнені асоціаціями, які викликають власні спогади і відправляють у подорож до минулого. ⠀

Мамо, нерозумний був той, хто запевняв тебе, що діти переживають чи почувають усе примітивно та спрощено і що доросла людина досконаліша від дитини й має над нею моральну перевагу.

⠀ Книга вийшла хорошою і ніжною, наповненою щемких спогадів і мрій. Обкладинка - то окрема любов. Досі бачені роботи, що вийшли з-під пензля Анастії…

Як довго доводилось вашим книгам чекати своєї черги? Чи багато з придбаних так і не дочекались поки їх прочитають?
Ця книга жила в очікаванні довгих 4 роки... Вона ніколи не претендувала на першість в моїх читацьких списках. А після того як моя мама її почитала і виголосила коротку рецензію : "якесь дурне" - ця розповідь, напевно, не плекала жодних надій побачити мої очі над своїми сторінками. Їй аж ніяк не вдалось би втиснутись у список між більш знаменитими та загальновизнаними творами,  якби не доля випадку. Власне і придбана вона була також випадково, на одному з книжкових ярмарків. Можливо, це занадто довга прелюдія для досить невеликої книги, але не можу інакше) Думаю, що вже  цілком зрозуміло, що книга часу свого дочекалась і зараз приймає хвалебні оди мого літературного нутра.…